1 квітня в історії України та Вінниччини

У 1906 році підписали Конвенцію з охорони птахів, з того дня у всьому світі відзначають Міжнародний день птахів. Наразі вже 160 видів птахів зникло з природи, отже захист птахів є дуже актуальним. Для українців цей день символізує прихід весни і повернення птахів з теплих країв. Тут їм будують годівнички та співають святкові пісні.

1919 року у Парижі рішеннями мирної конференції етнічні землі Закарпаття з населенням 450 тис осіб були поділені на три частини: Підкарпатську Русь (325 тис.), яку окупували чеські війська, Пряшівщину (100 тис.) — словаки, Мармороський Сигіт (25 тис.) — румуни. Ці рішення узаконили постфактум Сен-Жерменським (10 вересня 1919 року) і Тріанонським (4 червня 1920 року) мирними договорами.

У 1932 році секретареві Вінницького обкому КП(б)У Алєксєєву пройшло спецповідомлення про стан підготовки до посівної кампанії сіл Плисківського району (нині Погребищенський). Повідомлялося, що план хлібозаготівлі недовиконали на 50%. Це означало наближення голодування. Адже радянська влад все одно забирала з колгоспів максимум хліба, не зважаючи, чи лишиться щось селянам. Того ж дня доповідалося про факти катування селян у селі Кошлани Іллінецького району Вінницької області. Повідомлялося, що під час хлібозаготівель у січні та лютому голова сільради знущався над селянами та грабував їхнє майно. Відтак, 240 селянських господарств, а це 1200 осіб, залишилися без їжі.

1942 року порахували, що в 6 населених пунктах Вінницької області страчено 2,5 тис. євреїв: в Іллінцях близько 1000 осіб, у Браїлові та Межирівці відповідно 180 і 279, у Спіченцях та Дзюнівці – 290 і 94 особи, Липовці – понад 700 та близько 100 в селі Зозів. Розстрілювали на місці всіх, хто відмовлявся виїхати. Проте, нечасто пропонували виїжджати, частіше розстрілювали без слів.

1950 році у Вінниці було закінчено будівництво нового приміщення залізничної лікарні, яка знаходиться неподалік від залізничного вокзалу дотепер.

Залізнична лікарня у Вінниці, фото Людмили Кліщук

У 1958 році на Дніпропетровському електровозобудівному заводі запустили перший промисловий електровоз «Д-100». Рішення про виготовлення на заводі електровозів було ухвалене на початку 1958 року, а вже 1 квітня вийшов перший електровоз. За всю історію заводу, тут створено 12 типів електровозів та автомотрис. Цікаво, що після прийняття незалежності у 1991 році, завод перейменували на Дніпропетровське науково-виробниче об'єднання паровозобудування.

1973 року в Одесі пройшов перший фестиваль сміху та гумору «Гуморина», який згодом став відомим у всьому світі. Ідея зародилася ще у 1972 році у однієї з одеських команд КВК, але реалізували її Олег Сташкевич (вигадав назву) та Аркадій Цикун (автор емблеми). Попри заборону фестивалю радянською владою у 1976 році, він відновив свою діяльність 1987-го. З 1991 року фестивалем керує Всесвітній клуб одеситів, на чолі з Михайлом Жванецьким.

У 2014 році депутати у Верховній Раді України голосували за вилучення зброї у незаконних формувань. Таке питання постало з огляду на загострення кримінальної активності в країні.

Того ж дня знайшли ректора Мельника та заарештували за звинуваченнями у хабарництві.

Торік вночі припинив свою роботу кримськотатарський канал АТР. Теперішня кримська влада визнала телеканал шкідливим і відмовилась надавати йому ліцензію.

Того ж дня атаки на позиції українських військовослужбовців у зоні АТО вдалося відбити. Проте, тактичні удари бойовиків стали посилюватися.

В цей день народилися:

1809 року – прозаїк, драматург та поет українського походження Микола Гоголь. Написав збірки: «Вечори на хуторі біля Диканьки» , «Миргород» та «Петербурзькі повісті». Відомий також тим, що спалив 2-й том «Мертвих душ».

1939 року – український композитор Вадим Смогитель. В дитинстві він з матір'ю переїхав до Жмеринки, тікаючи від жахіть Другої світової війни. В 1970-х роках пісні в його обробці виконувала Ніна Матвієнко.13 грудня 1977 біля будинку, де він проживав, сталася дивна ситуація – йому під ноги впав чоловік, схопився й закричав: «За что ты меня ударил?»; напоготові стояла міліцейська машина, знайшлося вісім свідків. Вадима Смогеля ув'язнили. Не вважаючи себе винним, оголошує голодівку, яку тримав 29 діб (в інших джерелах — аж до суду, 53 доби); його годували примусово через шланг. Привозили літаком дружину, щоби умовила його визнати вину. Звільнений з приміткою «Склонен к антисоветским измышлениям». Цікаво, що досі він не реабілітований, бо судова справа вичерпала 15 років, тому її відмовляються переглянути.

Вадим Смогитель, фото: maidan.org.ua


1939 року – український журналіст та публіцист Віталій Шевченко, який народився у місті Крижопіль. Працював у Державному історико-культурному заповіднику на острові Хортиця, а потім — у науково-редакційному підрозділі з підготовки та випуску серії книг «Реабілітовані історією» на посаді наукового редактора.

1941 року – український художник та режисер Віктор Жилко, що народився у місті Жмеринка Вінницької області. Поставив такі картини, як «Київські зустрічі», «Голос пам'яті», «Першоцвіт», «Генеральна репетиція» . Режисерував фільми «Останній осінній листок» та «Закон війни».

1944 року – український кларнетист на педагог Володимир Томащук, родом з міста Бар Вінницької області. Працював солістом Одеського Національного філармонічного оркестру та ведучим концертмейстером групи кларнетів під керівництвом Хобарта Ерла. Брав участь у фестивалях в Австралії, Австрії, Англії, Німеччини, США, багатьох інших країнах Європи та світу.

1985 року – український поет Дмитро Штофель, родом з Вінниці. Займається громадською діяльністю, є членом Вінницької обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Друкувався з віршами та літературознавчими статтями в періодиці Вінниці, Києва, Одеси, Харкова. У доробку має поетичні переклади, критичні матеріали, інтерв'ю з українськими літераторами.

До речі, 1 квітня у всьому світі відзначають День сміху. Хоча це свято не узаконене, проте його святкують у ряді європейських та азійських країн. У певних країнах відзначають День сміху, а у інших – День дурня. У цього свята теж своя історія. Кажуть, що раніше у Європі новий рік припадав на кінець березня, а відзначали його першого квітня. Згодом усі перейшли на нову дату – перше січня, але дехто продовжував святкувати Новий рік першого квітня. За це їх нарекли «першоквітневими дурнями».

Не забувайте вітати – Дмитра та Дарину!