Цього року виповнюється більше чверті століття, як у Вінниці та інших населених пунктах області підняли національні стяги. Сталося це на зорі становлення незалежної України. Проте, в області ще задовго до цієї дати громадяни вивішували синьо-жовті прапори. До Дня прапора Vlasno.info підготував серію публікацій про цікаві факти, присвячені українському стягу.

Традиція української символіки досягла свого розквіту за часів козацтва. А після ліквідації козацтва Катериною ІІ тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. 22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний (жовтий зверху, блакитний – знизу) прапор символом Української Народної Республіки. Однак за гетьмана Павла Скоропадського прапор був змінений на блакитно-жовтий. 13 листопада 1918року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. 20 березня 1920 року він був затверджений і в Підкарпатській Русі (з 1939 року – Карпатської України). Під ним населення Західної України зустрічало Червону армію у вересні 1939 року. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним Прапором синьо-жовтий, власне той який ми бачимо сьогодні. У 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією, а у Вінниці знамено України офіційно піднесено 20 жовтня 1990р.

Синьо-жовтий стяг у Вінницькій області вперше замайорів в ніч з 8 на 9 травня 1989 року на башті будівельного крану новобудови по вулиці Леніна, 59 в селищі Муровані-Курилівці.

– Двоє студентів Барського СПТУ Валентин Попик та Віктор Пацанівський, 1973 року народження, на свій страх та ризик вилізли на будівельний кран та встановили прапор, який пробув там до 10 ранку. Зранку його зняли через демонстрацію, яка була присвячена Дню Перемоги, – розповідає директор селищного музею Наталія Литвин. – Ці події мали певний резонанс серед місцевих жителів, які ще довго про це говорили. Наступного дня хлопців із батьками викликали в міліцію на профілактичну бесіду. Але студенти свою справу зробили – «запалили людей». Вже за два місяці, сьомого листопада, місцевими мешканцями Юрієм Шевчуком та Іваном Приймаком на цьому ж місці було піднято прапор.


Після Мурованих Курилівців активісти підняли жовто-блакитний прапор у Барському районі: на електричному стовпі в центрі села Ялтушків, неподалік сільради. Прапор самостійно виготовив і вивісив "рухівець" Гринішин. Знамено знаходилось на видному місці цілий день тому, що до нього прикріпили табличку "Об'єкт під напругою!".

– В Бару синьо-жовтий прапор вивішали в ніч з 6 на 7 листопада 1989 року при в'їзді у місто, а нижче під знаменом розмістили напис „ Ще не вмерла Україна!." На стелі на честь будівництва газогону "Уренгой-Помари-Ужгород" з'явився напис "Борітеся поборите!", а радянський прапор перефарбували на синьо-жовтий. Організаторами стали Олександр Шинкаренко, Валерій Ходор, Олег Живалов. Цього вечора жовто-блакитні прапори з'явилися над стоматологічною поліклінікою, педагогічним училищем і на освітлювальній вежі міського стадіону, – говорить викладачка Барського гуманітарно-педагогічного коледжу Галина Войналович.

Барська райрада 11 листопада цього ж року ухвалила рішення про заборону проведення мітингів з використанням національної символіки, а на мітингу 25 листопада поламали флагшток і порвали сам жовто-блакитний прапор. І тільки восени 1991року місцева влада офіційно визнала жовто-блакитний прапор. Його позичили в районному осередку ДемПУ та вивісили на площі.

В наступному своєму матеріалі ми розповімо про перше підняття українського прапора у селі Брицьке Липовецького та смт. Браїлів, що на Жмеринщині.

Фото Василя Шпички