Сьогодні у рубриці "Нескорені Вінничани" Vlasno.info повідає історію про спецоперацію війська Української Народної Республіки зі звільнення Жмеринки та Вінниці. Ця подія вплинула на загальний стан військових справ Вінниччини, значну частину якої вдалося звільнити після цього за кілька тижнів.

Історія Вінниччини має чимало цікавих героїчних епізодів, які на жаль не надто відомі широкому загалові. Одним з них є "Жмеринська операція", здійснена влітку 1919 року.

Після початку повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, війська Головного отамана Директорії УНР Симона Петлюри у грудні 1918 року вступають до Жмеринки. Поки ведеться боротьба за інші регіони України, місто на деякий час стає навіть столицею Республіки.

Проте, на п'яти українському війську швидко наступають червоні. У березні 1919 місто переходить до більшовиків, які хазяйнують у ньому аж до травня, поки їх не витісняють петлюрівці. Проте, після того, як червоноармійцям приходить підкріплення, Жмеринку знов лишають.
Таку тактику командування війська УНР обирає через потужний наступ на кількох фронтах ворожих українській державності сил. Але вичікування дає шанс на прорив оборони більшовиків та захоплення ключових залізничних вузлів на Вінниччині. Вирішальні сили для боротьби з агресором приходять на допомогу з півночі та заходу.


Фото: coollib.com

На початок серпня 1919 року ворожі сили під Жмеринкою та Вінницею тіснять Запорозька група отамана Юрія Тютюнника. До її складу входять зокрема й повстанці відомого отамана Якова Шепеля.

Генерал-хорунжий армії УНР Олександр Удовиченко згадує про це військо такими словами:

— Група отамана Ю. Тютюнника складалася з 5-ї та 12-ї піхотних дивізій, що їх було сформовано з самих повстанців отамана Шепеля із Літинського району й 2-ї дивізії. Бойовий запал у цієї групи був великий, але почувався і великий брак досвідченого командного складу та добре налагоджених штабних апаратів, як також бракувало старшин генштабу й артилерії. Напередодні боїв штаб армії призначив до цієї групи кілька старшин генштабу та досвідчених муштрових старшин, але цього було замало для управління операціями.


Портрет Олександра Удовиченка, фото: incognita.day.kiev.ua

Шепель, який почав формувати власний загін на Літинщині ще з 1917 року, встиг за два роки дослужитися до чину полковника в Армії УНР. Кількість людей під його проводом збільшилася з півтисячі кіннотників до 14500 багнетів, які склали Першу подільську дивізію.

Сам отаман народився у селі Вонячин, яке зараз носить назву Городище. За досить малий час він зумів мобілізувати не просто велику кількість невдоволених селян Вінниччини, а й значну силу у вигляді людей із минулим військовим досвідом.


Шепель Яків, фото: uk.wikipedia.org

— Він відрізнявся невеликим зростом — 1 метр 65 сантиметрів, — розповідає історик та письменник, автор історичного роману "Отаман Яків Шепель" Олександр Дмитрук. — Проте, це не завадило йому бути харизматичною особистістю і палкими промовами закликати чималу кількість люду на збройну протидію окупантам.

Його повстанці в червні та липні кілька разів захоплюють Літин, беруть велику кількість залишених більшовиками боєприпасів. Після об'єднання загонів із отаманом Саранчею наприкінці липня коло села Трибухи, він отримує можливість спільних дій під керівництвом Юрія Тютюнника.


Фото: coollib.com

Разом із військовими Української Галицької Армії на початок серпня Шепель переходить у наступ на Жмеринському напрямку. Об'єднані сили досить швидко 3 серпня захоплюють Станіславчик, а сьомого галичани відбивають Браїлів.

— По всьому фронту точаться жорстокі бої, — пише у спогадах той самий генерал-хорунжий Олександр Удовиченко. — Ми несемо великі втрати в людях; лише вранці 9 серпня наші частини врешті рішучим ударом захоплюють Жмеринку. Ворог залишає все своє майно, кількасот полонених.

Наступного дня червоних відтісняють до Якушинців та Мізяківських Хуторів. Самі частини відступають залізницею до станції Калинівка. А вже ввечері 10 серпня загони Шепеля та Тютюнника населення змучене більшовицьким терором вітає на вулицях Вінниці. Такою ціною Армії УНР вдається закріпитися у центрі Поділля, куди згодом Симон Петлюра перенесе столицю.

Нагадаємо, що "Медіа-центр "ВЛАСНО" до Дня Українського козацтва та Дня захисника України започатковує проект під назвою "Нескорені Вінничани". Він розкриватиме героїчні сторінки української історії, які є або не надто відомі або недостатньо популярні.
Раніше ми повідомляли про те, що предки вінничан брали штурмом Константинополь.

Фото: tribuna.pl.ua