Сьогодні кожна родина намагається бути ближчою до народних традицій. В кожному регіоні України ці традиції дуже схожі, але є і відмінність між ними. Тож яких традицій на Різдво та Святвечір дотримуються на Вінниччині дізнавалась кореспондент Vlasno.info.

– Перш за все свято починалось з господарів оселі. Напередодні Різдва вибілювалась господинею піч, а от господар мав дати раду глиняній підлозі, – розповідає вінницька народознавиця Тетяниа Пірус. – Бо на відміну від печі, яку потрібно було приводити до ладу напередодні великих церковних свят, підлогу мастили глиною перед Трійцею і встеляли зілля, та саме до Різдва господар мастив підлогу вже вдруге. Діти допомагали батькам та прибирали у хаті. Лавки застелялись гарними тканими ряднинами з конопель або покривалам чи рушниками. На столі мала бути нова вишита скатерка. Над образами вішали новенькі рушники. Посуд на столі мав також оновлюватись. Особливо новими мали бути макітра для куті та глечик для узвару.

Як виявляється одяг родини був дуже святковим. Спідня білизна була новою та вишитою. До свята Різдва Христового батько донькам дарував нові стрічки, дружині нову хустку, сину кушак, а батькові дарували нову шапку чи кушак, але ширшого ніж для сина.

Коли родина прибиралась до свята господиня накривала на стіл. Усі страви виносили до столу в певній послідовності. На Поділлі Святий Вечір ще називали Багатою Кутею, бо стіл був дуже рясним не дивлячись на піст.

Спочатку до столу ставили кутю та узвар, це були головні страви свята. Потім пісний борщ та капусняк на пшоні (пшоно протерте), страви з риби (риба смажена та заливна.) Вареники зі сливами, вишнями та маком, були звісно й з капустою та грибами. Горохова каша, квасоля тушкована. Ще обов'язково була гречана або пшоняна каша. З насіння конопель, яке замочували та потім розтерали макогоном, робили юшку та поливали кашу, у народі таку процедуру називали "видоїти макогон". Остання 12 страва це голубці з пшоном. А взагалі страв було до 17. Ще полюбляли кисіль та тушену капусту.

фото: rukotvory.com.ua

За традицією всі страви мали готуватись з городини, яку мали господарі. Це були лише традиційні страви. Традиційний різдвяний хліб – Книш, у якому робили чарочкою дюрку в середні, також ставили на почесне місце. Зараз ця традиція відродилась на Ямпільщіні, Тросцянці та Тиврівщині. Біля хліба або в середині стояв дідух. Під стелю чіпляли солом'яних павучків, які слугували оберегами.

Споживали смаколики зі спільного столу ложками. Взагалі ложок на столі було більше, ніж треба. Бо саме на Святий вечір, так вважали наші предки, до родини приходили в гості на вечерю душі померлих родичів, і саме в цей день за столом згадували лише хороше про померлих та розповідали про власні добрі справи. Першими коштували страви господарі а вже потім гості і діти. Вечеря починалась з молитви. Після частування господарі не прибирали страви зі столу і самі спати не лягали. Це був знак поваги до душ померлих, які мали лише одну ніч на перебування з родиною.

фото: vsitury.com.ua

А ще господарі чекали на колядників. Колядниками були неодружені хлопці, що мали гарну репутацію та вважались завидними нареченими. Колядники вдягались урочисто, яскраво. Кожен мав власний обов'язок. Один носив мішка, другий заспівував, третій звертався до господарів дому, четвертий підспівував або грав на музичному інструменті, а от п'ятий ніс різдвяну зірку. До речі термін "різдвяна зірка" на Поділлі не вживався, так стали говорити лише у середині XX століття. У нас її називали "Звезда" або "Зоря", а того хто її носив називали

"Звездоносец" чи "Береза". Остання назва походила від дерева, на якому власне і трималась сама зірка. Робили зірку із сита: на ту сторону, де було саме решето, натягували тканину та малювали на ній сонце, до країв сита чіпляли вісім променів зірки, а в середину сита ставили свічку, щоб зірка світилась. Хлопця для носіння зірки обирали найдужчого, бо ставити зірку на землю вважалось святотатством, її потрібно було носити постійно в руках. Коли колядники заходили до оселі, вони мали заколядувати до кожного в родині. В нагороду за це до мішка колядників господарі клали горішки, яблука, пироги, грушки, коржики та цукерки. А от гроші давали рідко і колядники ніколи не вимагали грошової винагороди, бо так було не прийнято. Та варто зазначити, що тоді колядники займались благодійністю, першими кому вони віддавали смаколики з мішка були родини вдів та сиріт, а вже потім ділили те, що лишалось поміж собою.

На ранок в кожному домі до сніданку на стіл доносили м'ясні страви, ковбаси та сало. А до вареників сметану або шкварки. Та хоча піст був закінчений зловживати спиртним був дуже великий гріх. Тим більше не можна було лаятись в Різдво або сваритись.

Саме так святкували свята наші предки. Тож бажаємо і Вам долучитись до народних традицій та смачної усім куті!!!

Головне фото: etnoxata.com.ua