Вінничанин Олексій Волков розповів Vlasno.info про те, як святкували Різдво у довоєнні, воєнні та повоєнні роки. Зауважує, що до війни більше святкували Різдво, а після — Новий рік.

– В дитинстві, пам'ятаю, у бабусі я на Святвечір Біблію читав. Вона у Дніпропетровській області жила. І колядувати малими ми завжди ходили, - говорить Олексій Іванович. - А ялинку вперше поставили аж в 1940-му році. Прикрашали її паперовими витинанками і вареними яйцями. Це вже пізніше з'явились іграшки для новорічних ялинок.

У 1943-му році 19-річний Олексій Волков пішов на фронт. Пройшов Другу Світову війну від Дніпра до Берліна. Отримав поранення та дві контузії. Є інвалідом війни 1-ї групи.

– На фронті якось не було прийнято святкувати Новий рік і Різдво, - зазначає. - Свято у нас було після кожного бою. Коли можна було відпочити. Завжди хлопцям грав на баяні і співав. Навіть у пісні йдеться: "После боя сердце просит песенки вдвойне". Це піднімало моральний дух бійців.

За словами Олексія Івановича, після війни Різдво взагалі перестали відкрито відзначати. Вдома святкували, дотримувались традицій. Але все робилось тихо, бо на офіційному рівні таке святкування не віталось.

– Зате почали гучно святкувати Новий рік. Я якраз став студентом історичного факультету Вінницького педагогічного інституту, бо до фронту встиг лише перший курс закінчити. Створив студентський ансамбль акордеоністів та баяністів, - каже він. - То без нашого ансамблю не обходився жоден захід. Об'їздили разом з керівництвом області всю Вінниччину. На Новий рік виступали в парку. А в кінотеатрі Коцюбинського грали перед кожним сеансом кінопоказу.

Нагадаємо, бійці в зоні АТО намагаються створити атмосферу свята на Новий рік та Різдво. 

Фото: Тетяна Щербатюк