військові в окупації фото

Більшовики в січні 1918 року захопили Вінницю через дезертирство українських військових (ЧАСТИНА 2)

13 лютого 2017, 08:34

Червоні завдяки підтримки військової сили, агітації українських вояків та створенню "фейкових" республік на початку 1918 року захопили майже всю територію України

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Більшовики в січні 1918 року захопили Вінницю через дезертирство українських військових (ЧАСТИНА 2)

    Додати коментар

Червоні завдяки підтримки військової сили, агітації українських вояків та створенню "фейкових" республік на початку 1918 року захопили майже всю територію України. Про історичні події, які цьому передували читайте в матеріалі Vlasno.info.

Перший "удар в спину"

Після ультимативного маніфесту, висунутого Києву Радянською Росією 16 грудня 1917 року, українці ще не зовсім здогадувались, що на них очікує.

— Претензії народних комісарів на керування українською демократією тим менше можуть мати яке-небудь виправдання, що ті форми політичного правління, які накидають Україні, дали на території самих народних комісарів такі наслідки, що цілком не викликають заздрості, — наголошувалося у відповіді українського Генерального Секретаріату.

Вже з 18 грудня Петроград фактично оголосив УНР війну. Сталося це під час того, як в Києві відбувався Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Більшовики планували перейняти ініціативу, але значна кількість сільських делегатів, які широко представляли українське суспільство не відгукнулася на їх гасла.

Водночас, збільшовичені полки, хоч і утримували значні прифронтові території, але становили суттєву загрозу й для київської влади. Більшовицька фракція після оголошення війни Радянською Росією поспішно виїхала до Харкова. В її складі знаходилися члени Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету Юрій П'ятаков та його дружина, майбутній голова першого більшовицького Уряду в Україні Євгенія Бош. Вона була дочкою німецького колоніста Готліба Майша з герцогства Вюртемберг та бесарабської дворянки Марії Круссер, рід якої мешкав в Мурованих Куриловцях на Поділлі.
Голова першого більшовицького Уряду в Україні Євгенія Бош фото
Голова першого більшовицького Уряду в Україні Євгенія Бош


Майбутній генерал УНР Михайло Омелянович-Павленко, який добирався до Одеси наприкінці 1917 року у Жмеринці зустрівся із збільшовиченим ІІ гвардійським полком:

— У Жмеринці була перша перешкода. Ми зустріли полки Євгенії Бош (бувшої імператорської гвардії). Не криюсь, було дуже «гаряче». Проте ми щасливо проскочили й ці «пороги».

«Друга» Українська Народна Республіка

Київських більшовиків вже очікувала підтримка: на так званому Загальноукраїнському з'їзді Рад (робітничих, військових та селянських депутатів України), який відбувся 25 грудня 1917 року у Харкові як химерна альтернатива тогочасному київському З'їздові Рад була проголошена ще одна «УНР». Українська народна республіка Рад, яка також мала назву Радянська Українська Народна Республіка була маріонетковим самопроголошеним державним утворенням, яким заколотники намагалися зіграти зокрема й на національних почуттях українців. Вони, навіть елемент українського жовто-блакитного прапору використали в цілях пропаганди.

— І Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, визнаючи Українську республіку як федеративну частину Російської республіки, оголошує рішучу боротьбу згубній для робітничо-селянських мас політиці Центральної Ради, викриваючи її буржуазний, контрреволюційний характер. — йшлося у резолюції більшовиків.
керівники більшовиків фото
Керівники Комуністичної партії (більшовиків) України

З цього часу в Києві мали б вже зрозуміти, що двох влад в Україні більшовики не потерплять. Що цікаво, квазіреспубліка визнавала єдність із Радянською Росією, владу в якій захопили в результаті Жовтневого перевороту. Більшовики ж на території України на виборах до Установчих Зборів не набрали більше 10% голосів. Жодних сподівань, що їх масово підтримає селянське населення, що становило переважну більшість населення країни, вони не мали. Селяни ж ігнорувалися радянським Урядом цілковито. Згодом до назви харківського

«З'їзду» було приписано також словосполучення «селянських депутатів», проте залишалося воно здебільшого на папері.
Захоплення Вінниччини

Наприкінці 1917 року генерал Павло Скоропадський, вояки якого утримували від наступу більшовиків Вінницю, неодноразово скаржився на те, що потрібно вчасно перейти у наступ і відбити захоплені міста Поділля та Волині. Він наголошував на атаках українізованих частин маленькими групами на Шепетівку, Жмеринку, Рівне, Проскурів (Хмельницький) аби захопити ключові залізничні вузли і не дати військовим частинам просуватися на схід. Однак, керівництво УНР мало дещо інші плани.
гетьман Павло Скоропадський фото
Павло Скоропадський

Секретаря військових справ Симона Петлюру 18 грудня 1917 року замінили Миколою Поршем — лідером українських соціал-демократів. Новий міністр не мав військових навичок, а його діяльність зводилася більше до теоретизувань. Він постійно втручався з власними, часто відірваними від реальності пропозиціями, у роботу військового командування, що завершилося численними конфліктами та відставкою Скоропадського. Його місце в командуванні 1-го Українського корпуса зайняв Яків Гандзюк, який запропонував перекинути війська на Лівобережжя, звідки вели агресивний наступ більшовики.

Однак, українські частини поступово відступали в бік Києва, солдати Гандзюка також поступово дезертували. Втримувати залізницю на лінії Гнівань-Козятин ставало складніше.
козятинський вокзал фото
Козятинський вокзал. Фото кінця ХІХ ст.

Вже 17 січня 1918 року військові відмовилися виконувати наказ з ліквідації більшовицьких виступів у Жмеринці. За десять днів більшовицькі частини з півдня наблизилися до Вінниці й розпочали артилерійські обстріли. Суттєвого опору деморалізовані українські частини їм особливо не чинили, деякі полки взагалі відмовлялися битися з більшовиками. Шлях на Київ було відкрито. В цей час з іншого боку на столицю йшов наступ російських військ, в тому числі й під Крутами.

Причин подібної деморалізації війська була кілька. Зокрема, безглузді дії керівництва, яке замість підтримки українізованих частин агітацією, активними діями та наказами, зволікало й почувалося розгубленим. Солдати, які ще вчора билися плече до плеча з "побратимами" не розуміли, нащо вони мають захищати владу в Києві, адже й влада, яку декларували більшовики була також "радянською", а серед комуністів так само були брати-українці.

Дивіться також відеофільм про те, як Вінниця стала столицею УНР.

При написанні статті використовувалися матеріали видань Омелянович-Павленко М. "Спогади командарма (1917-1920)"

Головне фото: livejournal.com, фото: Вікіпедія

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення