Мешканка села Оксанівки Ямпільського Мирослава Марченко розповіла кореспонденту Vlasno.info, як річка Дністер, на березі якої знаходиться Оксанівка, врятувала десятки тисяч людей під час голоду в 1947 році.

– Старожили кажуть, що у 1947 році, коли був післявоєнний голод, з Дністра масово викидалися мідії, які люди збирали та вживали як їжу. Це врятувало життя дуже багатьом людям. Цей факт підтверджує, що є Бог на світі, – каже Мирослава Марченко.

Дійсно, такий факт був. Люди приїжджали на береги Дністра з Немирова, Гайсина, Вінниці та також з Уманського району за цими мідіями.

– Насправді мідії можна було збирати на Дністрі кожен рік, до того як побудували Дністровську ГЕС у кінці 1980-х роках. Дністер до ГЕС був мілким і 2/3 річки можна було пройти пішки. Глибоким він був біля берегів Молдови. Багато на Дністрі було островків, де й збирали ці мідії, які в народі називають школьками. Цю школьку варили, смажили, тушили і що з неї тільки не робили аби вижити, – каже краєзнавець, заступник голови спілки краєзнавців України Валерій Войтович.

Голод 1947 року пов'язаний з післявоєнною розрухою. Всі сили були кинуті на відновлення промисловості, інфраструктури включаючи сільську техніку та самих селян. Не вистачало робочої сили на селі. Великі податки були покладені на жителів села і відбиралося з населення майже все продовольство та кошти. Ще була й посуха.

– Керівництво СРСР відмовилось від допомоги західних держав, тому все робилося власними силами. Леонід Брежнєв писав ще у своїх спогадах, що коли він очолював Дніпропетровську область, то абсолютно все було кинуто на відновлення заводів та промисловості. Найбільших голод був у південних та східних областях України. Менший голод – на Західній Україні, бо там ще не була налагоджена система колгоспів та радгоспів. Загинули тоді за підрахунками від голоду від 800 тисяч до мільйонів людей, – додає Валерій Войтович.

Фото Влада Боднара