Карта Вінниці майорить назвами вулиць на честь радянських партійних діячів чи російських громадських діячів. Бестужева, Блюхера, Ватутіна, Верещагіна, Герцена, Гладкова, Громова, Дімітрова, Добролюбова, Іванова, Квятека, Кірова, Конєва, Куйбишева, Кутузова, Лавреньова, Маркса, Енгельса, Матросова, Подвойського, Щорса, Жукова, Тарногородського, Уборевича, Тухачевського, Толбухіна, Ушакова. Всі вони — радянські партійні діячі, дехто Герой Радянського Союзу.

Теоретик і пропагандист марксизму Плеханов, червоний командир Пархоменко, один із виконавців політики червоного терору в Україні Едельштейн теж увіковічнені у назвах вулиць. Присутня якась загострена любов до "червоного" (в історичному значенні) у вуличній мережі міста: Червоних Курсантів, Червоних Партизанів,Червоноармійська, Червонофлотська, Червонохрестівська.

"Шанують" у Вінниці і явище минулого століття: піонерство. Маємо Піонерську вулицю, Піонерський провулок та Піонерський тупик .
А безпосередній винуватець геноциду 1932-1933 років в Україні Павло Постишев за злочини проти українського народу "вшанований" двічі: є і вулиця, і провулок. На вулиці Власа Чубара, одного із організаторів Голодомору в Україні 1932–1933 років, спокійно живуть вінничани.

Залишається питанням і те, чи потрібен у повсякденному житті Вінниці більшовик Свердлов та "колективіст, незважаючи на родину" Павлік Морозов.

Такі прізвища, як Полубуткін, Понєдєлін, Талаліхін, Інтернет-ресурс "Вікіпедія" взагалі не знає. А у місті над Бугом є вулиці на "честь" цих осіб.

Є у Вінниці і Московська вулиця та аж п'ять Московських провулків. Якщо вдатися до банального, але актуального протиставлення, то в місті є одна вулиця Українська та один провулок Український. Невже Вінниця має програвати сусіду-агресору у простому: в назвах?

Головний архітектор Вінниці у 2008-2011 роках Наталія Котощук запевнила, що до перейменування вулиць ставиться лояльно, проте, якщо виникає історична потреба — місцевій владі варто робити вагомі кроки.

Вважаю, що перейменування вулиць саме зараз — не на часі, хоча ситуація із назвами - "цікава", я б сказала. Якщо у бажаючих є внутрішня потреба, то потрібно над цим працювати. Варто пам'ятати, що це також витрати та юридичні моменти, які можуть торкнутися кожного мешканця, їм потрібно буде змінити адресу. Це трохи загайно, але якщо після певного історичного періоду виникає потреба у схожих діях — це нормально, - розповіла Наталія Олександрівна.

Український інститут національної пам'яті розробив пам'ятку-інфографіку "Покидаючи СССР". У ньому зазначено, що ініціатором перейменування може стати пересічний вінничанин, будь-який громадянин України чи іноземець, об'єднання громадян чи трудовий колектив, а також будь-який державний орган.

Потім пропозиції подаються сільському, селищному чи міському голові, які мають розглядатися не більше 45 діб, а потім — винесення питання на громадське обговорення, яке має тривати не більше двох місяців. Згодом усі "за" та "проти" зводяться в єдине на підсумках громадського обговорення. Розгляд проекту рішення відбувається на сільській, селищній та міській раді, якщо рішення про перейменування приймуть, то воно набуває чинності з дня офіційного оприлюднення.

У фінансовому аспекті — це кошти на виготовлення та розміщення нових табличок з назвою об'єкта, а також виготовлення та встановлення нових дорожніх знаків з покажчиками назви.