Вінницький Центральний парк сьогодні святкує свій День народження. Офіційний сайт установи, як і стаття у Вікіпедії, стверджують, що улюблене місце відпочинку багатьох вінничан веде свою історію від 1936 року. Однак за останніми даними роком його "появи на світ" можна вважати 1890-й. Тобто, йому не 81, як вважалося раніше, а щонайменше 127 років. Що дає привід так вважати? Відповідь на це питання шукав кореспондент Vlasno.info.

Сад Сафонова та Толстого

Перш за все варто сказати, що історія парку тісно пов'язана із родиною російських дворян Сафонових, передусім із ім'ям Степана Сафонова (1851 – 1890).

– Степан Степанович тривалий час, а саме до 1887 р. служив у Міністерстві закордонних справ Російської імперії, – розповідає історик та краєзнавець Олександр Федоришен. – Вийшовши на пенсію, він оселився у Вінниці, де відразу був обраний повітовим "предводителем" дворянства. Садиба Степана Сафонова була розташована на ділянці землі, що на сході вузькою частиною виходила на теперішню вул. Театральну, на заході перекривала Хлібну, а північною боковою стороною – приблизно на вул. Грушевського, що веде сьогодні до Центрального парку. Тобто східна частина сучасного Центрального парку разом з алеєю, що продовжує вул. Хлібну – це частина колишньої садиби Сафонових.

У 1890 році Степан Сафонов помер, і садиба перейшла у спадщину до його брата Олександра (1855-1908). Той не жив у Вінниці, а тому здавав садибу в оренду як Літній сад. Мешканцям міста прийшлося до смаку нове місце для прогулянок, і в народі його одразу почали називати "Садом Сафонова". Пізніше, коли земля дісталася іншому поміщику — Петру Толстому (1876-1918), цю територію почали називати "Садом Толстого". Отож, цілком слушно буде вважати роком появи Центрального парку саме 1890-й.

Часи жахів і розквіту

У 1936 році до "Саду" приєднали вузьку ділянку римо-католицького цвинтаря, площею до 5 гектарів. Територію "причепурили" і дали їй ім'я парку культури імені Максима Горького.

У 1937-1938 роках парк став місцем масових розстрілів неугодних радянській владі містян. Доступ до парку було закрито, протягом року "чекісти" винищили на його території тисячі людей.

Під час Другої світової війни парк було зруйновано, але вже в 1946-ому році він почав потроху відновлюватися.

Своїми спогадами про "радянську" історію парку розповів старожил Вінниці, 75-річний Борис Гребенюк.

– З 46-го року я живу у Вінниці. Пам'ятаю з дитинства, що з боку Хмельницького Шосе було католицьке кладовище, яке добре збереглося. Мені зустрічалися надгробки із надписами польською мовою. Пізніше в районі нинішнього скейт-парку з'явився танцювальний майданчик. У 50-ті роки вхід до парку зробили платним, по п'ять копійок, і все було вкрите неймовірної краси трояндами. Десь 80% відвідувачів платили, а інші заходили в обхід. На початку 60-тих років було не цікаво, парк перетворювався на пустку. У 64-ому я прийшов з армії, а там вже стоять атракціони. Їх встановили на місці спортивного залу "Спартак", куди я ходив займатися боксом. А на стадіоні грала наша футбольна команда "Локомотив", яка пізніше стала "Нивою". Центральний міський стадіон з'явився пізніше, - пригадує Борис Васильович.

Сучасність

У 90-ті парк занепадав, але рік за роком поступово відроджувався та ставав все кращим і кращим. Одне з останніх надбань — льодовий клуб, заснований у 2008 році.

А у 2014-ому вінницька ГО «Кресов'яци» при підтримці Консульства Польщі та громади міста відкрила на вцілілій каплиці залишків католицького кладовища (південно-східної частини парку) дві меморіальні таблиці.

Головне фото з архіву Vlasno.info, фото: depo.ua, retroua.com