На перших хвилинах 19 лютого 2014 року (орієнтовно 00:05) спалахнув перший поверх Будинку Профспілок. За годину вогонь перекинувся на третій та четвертий поверхи, протестувальники у соцмережах писали, що на даху споруди знаходились «беркутівці», які кидали у протестуючих гранати. До третьої години ночі стихія поглинула всі поверхи «профспілок». Посилено працюють «надзвичайники» та пожежники. Вранці Міністерство внутрішніх справ звинуватило Правий Сектор у пожежі: вони, нібито, вогнем хотіли приховати «сліди протиправної діяльності». Кількість загиблих тієї ночі достеменно не відома й досі.

Вдосвіта, о четвертій годині, опозиція завершила переговори з Януковичем. Вони пропонували «негайне оголошення перемир'я та відведення військ». Тодішній «гарант» Конституції запропонував мітингувальникам здатися та покинути Майдан.

О п'ятій ранку палаючі барикади від Будинку профспілок протягнулися аж до Стели Незалежності, горіли барикади біля Консерваторії. Тоді стихії (дим, вогонь) перешкоджали заволодіти цитаделлю свободи – Майданом. Святкові новорічні дерев'яні будинки розбирали на паливо для барикад. Палили і шини, одяг, ковдри, матраци.


У Трапезній церкві Михайлівського собору – тимчасовий госпіталь. Тут надавали допомогу пораненим, а також зносили полеглих. А на Трухановому острові міліція знайшла тіло активіста Майдану з Донеччини Володимира Наумова із жовтим бафом Самооборони Майдану.

19 лютого 2014 року постраждав та пошкоджений Музей історії Києва, що знаходився на верхніх поверхах Українського Дому, який на той час захопили міліціонери.


Ранок розпочався з того, що в.о. прем'єр-міністра Арбузов заявив про те, що події в Києві – це не «прояв громадянської позиції людей, а спроба силового захоплення влади». Янукович звинуватив опозицію, що намагалася його «схилити до силового варіанту розв'язання конфлікту», адже він – «за діалог».

Януковичу вистачило совісті 20 лютого призначити днем жалоби за тими, хто загинув під час «масових заворушень» у центрі столиці, а у СБУ – нахабності, аби розпочати досудове розслідування: деякі політики, нібито, хотіли «захопити державну владу». Мітингувальників називали «злочинцями». Опозиціонери ж зустрічалися та говорили із представниками країн ЄС, США, Канади.


О 15 годині «профспілки» знову спалахнули, Янукович проводить кадрові зміни керівного апарату країни, плануються переговори із лідерами країн омріяного ЄС. Святошинський суд розпочав репресії проти мітингувальників: дев'ятеро майданівців на два місяці взяли під варту. Триголова опозиція домовилась про перемир'я із прокремлівською маріонеткою Януковичем.


Андрій Черненко, Юрій Пасхалін, Віктор Чернець, Дмитрій Пагор, Віктор Швець, Володимир Бойків, Олексій Трофимов, Олександр Клітинський, Володимир Захаров, Юрій Нечипорук, Володимир Топій, Віктор Прохорчук, Василь Прохорський, Максим Горошишин, Дмитро Максимов, Сергій Бондарєв, Віталій Васільцов. Їм би жити. Дітей виховувати. Закохуватися чи розчаровуватися. Мріяти, мати дрібні сімейні сварки. Чи зараз на фронті відстоювати територіальну цілісність країни. Та вони, утримавши оборону Майдану, відправились у небесну мандрівку.