Під час проведення операції "Чечевиця" планувалося депортувати 500 тисяч людей. Втрати чергового сталінського репресивного механізму історики точно назвати не можуть: від 140 до 220 тисяч осіб. Наприклад, лише у невеличкому чеченському селі спалили живцем кілька сотень невинних людей. Їх зігнали у конюшню, закрили, приміщення підпалили. Хто намагався тікати — розстрілювали на місці.

Причиною депортації стала звична для того часу стаття — "зрада Батьківщині", представників Чечено-Інгушетської автономії зараховували до "покараних народів". Вони, за версією радянської влади, створювали бандитські формування, "перешкоджали" Червоній армії, були "поплічниками фашистів" та "терористами". В аналогічних злочинах звинувачували і юнаків з ОУН-УПА. Зважити потрібно і те, що територія Чечено-Інгушетської автономії не була окупована німецькими військами.

Ще одна вигадка Кремля про те, що існувала масова повстанська організація "Об'єднана партія кавказьких братів" стала фатальною. Протягом 1941-1944 років вбито три тисячі учасників «бандформувань», заарештовано 1,7 тисяч осіб, вилучено до 20 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Кожного "підозрюваного" НКВС тримало на обліку. А потім — ліквідація національної автономії та депортація.

Переселяли людей із насиджених земель на невідому та дику землю Середньої Азії та Казахстану. 19 тисяч силовиків, 100 тисяч офіцерів та бійців військ НКВС стягнули з усієї країни на, нібито, "навчання у гірській місцевості". Насправді вони вантажили людей у вагони. За один день переселено 333 тисячі осіб.

Останньою депортації зазнала політична та релігійна еліта до Алма-Ати.

Аж після смерті Сталіна з чеченців та інгушів було знято заборону на пересування, проте повернутися на Батьківщину вони не змогли. Зараз Чеченська республіка та Республіка Інгушетія — суб'єкти Російської Федерації, що входять до Північно-Кавказького федерального округу.

У 2004 році Європарламент визнав геноцидом примусову депортацію сталінським режимом чеченців та інгушів з їхніх споконвічних земель.

Сьогодні о 19 годині кияни покладатимуть квіти до меморіальної таблиці Імама Шаміля, керівника чеченського національно-визвольного руху ХІХ століття. На знак пошани до Іси Мунаєва, який також віддав життя за свободу України, жителі та гості столиці зберуться на розі вулиць Грушевського та Кріпосного провулку із квітами та свічками.

Відзначення цього дня у Чечні заборонено.