Подільська земля має величезну кількість цікавих історичних місць. Одним з таких є місто Бар. Особливо культовим воно є для поляків, в яких з цим містом пов'язані патріотичні пісні та романи епохи романтизму. Навіть є напрямок в польській поезії, який називається – «барська поезія». Коли заходиш в Польський дім міста Бар, тебе зустрічає бюст незвичайної людини. Моріц Адам Беньовський не був поляком від народження, проте став героєм Конфедерації Барської (військово-політичне об'єднання польської шляхти і римо-католицького духовенства – ред.). Це був великий авантюрист та шукач пригод. Про його неймовірну долю розповість вам сьогодні Vlasno.info.

Моріц Беньовський народився в словацькому місті Врбове в сім'ї полковника австро-угорської армії Самуеля Беньовського в далекому 1746 році. Як було прийнято на той час в дворянському середовищі, Моріц досить рано почав військову службу. Принаймні, в 17 років він вже був капітаном гусар і брав участь в Семирічній війні. Однак, повернувшись з військової служби, Моріц занурився в спадкові тяжби зі своїми родичами. Останні домоглися заступництва вищої влади Австро-Угорщини, і юний офіцер був змушений бігти до Польщі, рятуючись від кримінального переслідування.

У Польщі, яку в той період роздирали політичні протиріччя, Беньовський долучився до Барської конфедерації. Вони підняли повстання проти російського вторгнення в справи Польщі. Російським військам вдалося завдати Барській конфедерації поразки, захопивши значну кількість польських шляхтичів та європейських добровольців в полон.

У числі полонених опинився і 22-річний Моріц Беньовський. Росіяни, пошкодувавши молодого офіцера, випустили його під обіцянку повернутися додому і не брати участі в повстанні. Однак Беньовський, що вважав за краще повернутися до лав конфедератів, повторно потрапив в полон і вже без усілякої поблажливості був етапований – спочатку до Києва, потім до Казані. Незабаром опинився в Санкт-Петербурзі, де вирішив сісти на голландський корабель і на ньому втекти. Однак капітана голландського судна не переконали обіцянки Беньовського розплатитися за проїзд після прибуття в перший-ліпший європейський порт, і він здав його російській владі.

З Петропавлівської фортеці 4 грудня 1769 року Беньовського і його товариша Вінблана на санях відправили на Камчатку. У 1770 році Моріц Беньовський був доставлений до Большерецького острогу на Камчатці і звільнений з-під варти. Особливого сенсу тримати арештанта під охороною не було – втекти з півострова на той час було фактично неможливо, адже навкруги одні остроги (в'язниці, колонії - ред.) та сопки.

Проте Беньовський через кілька місяців він із своїм соратником Петром Хрущовим підняли повстання. Роззброївши солдат, посланих комендантом, вбили коменданта Миколу Нілова. Були захоплені канцелярія і комендантське приміщення, після чого Моріца Беньовського проголосили правителем Камчатки. Втеча Беньовського стала першою і єдиною масовою втечею засланців з сибірських місць ув'язнення за всю історію царської каторги.

Почалася підготовка до відплиття. 12 квітня 1771року було побудовано 11 поромів, на які завантажили продовольство, озброєння, інструменти, гроші. А 12 травня вийшли в море на захопленому кораблі «Святий Петро». Плавання тривало практично все літо, з місячною зупинкою на одному з островів архіпелагу Рюкю (поблизу Японії), де тамтешні аборигени зустріли мандрівників досить гостинно, не відмовляючи їм у постачанні водою та продовольством.

Пришвартувалась команда 23 вересня 1771 в порту Макао (територія Китаю) , що був одним з найважливіших форпостів португальської імперії в східних морях. Використовуючи свої природні авантюрні нахили, Беньовський здійснив візит до губернатора Макао, представившись польським вченим. Мовляв, чинить наукове плавання і за власний рахунок оплатив тривалу морську подорож. Губернатор повірив і надав команді корабля гідний прийом, пообіцявши всіляке сприяння.
Беньовський продав корабель «Святий Петро» і разом з залишками команди (з 70 залишилось 40) дістався до берегів Франції.

Французька влада прийняли Беньовського з великими почестями, захоплюючись його сміливістю і запропонували вступити на військово-морську службу. Там йому запропонували очолити експедицію на острів Мадагаскар. У лютому 1774 року екіпаж Беньовського у складі 21 офіцера та 237 матросів висадився на мадагаскарському узбережжі.

Як Моріцу Беньовському вдалося стати королем Мадагаскару, читайте на Vlasno.info завтра.

Фото: Андрій Оленін, denvistorii.ua, Subscribe.Ru, meltingtheice.wordpress.com,3varta.com.ua