У кількох подільських селах 1788-го року заснували Миньковецьку державу, яка проіснувала 35 років. Про це Vlasno.info розповіла Миньковецька (Дунаєвецька ОТГ Хмельницької області) староста Наталія Олійник.

– До Миньковецької держави увійшли 18 сіл та містечко Миньківці. Це на той час була власність польського графа Ігнація Сцибора-Мархоцького, - говорить вона біля Миньковецького дендропарку. – Прошу зайти на територію дендропарку, який займає три гектара. Там усіх чекає сюрприз.

 Сюрпризом виявився сам «граф», якого грав місцевий вчитель географії Володимир Чумак, та його «піддані».

 – Щороку восени в Миньковецькій державі святкували свято Церери. Найвродливішу дівчину переодягали в богиню землеробства та родючості Цереру. Це такі собі обжинки, - пояснює Наталія Василівна. – А ми приготували уривок свята, щоб показати, як це дійство проходило.

Проте, спочатку слово взяв сам «граф», що сидів на стилізованому троні.

 – Я — Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Проголосив Миньковецьку державу. Як справжній реформатор, відмінив у 1795 році на території своєї держави кріпосне право. Щоб селяни ставали фермерами, - розповідає «граф». - Створив свій суд. Причому, колегіальний суд був у кожному селі. А в суд другої інстанції їздили у Миньківці. Будував мануфактури, заводи, церкви, школи. Друкував власні гроші на власній друкарні.

Нагадаємо, в Російській імперії кріпацтво відмінили лише у 1861 році. Миньковецька мала свої кордони. На межі власності графа встановили таблички: "Границя Миньковецької держави від Російського царства». Але тамтешня російська влада не чіпала стовпи з табличками, адже отримала відповідний наказ з Санкт-Петербургу. Мовляв, нещодавно ці території увійшли до складу Російської імперії, і місцеві мають зрозуміти, що для них настало краще життя, ніж було у Речі Посполитій. 

 – Селяни були справжніми громадянами своєї держави. І коли Мархоцького якось заарештували через його дивацтва, селяни пішли його «відбивати», - зазначає Володимир Чумак. – В його біографії багато цікавого.

У Миньковецькій державі будуються цегельний та лакофарбовочний заводи, паперова, каретна, суконна фабрики. Відкривається виробництво анісової олії та вапна, шовковичний розсадник, два млини. Зводяться школи, сиротинець, де навчають дітей ремеслам, аптека, шпиталь.

Друкаряі випускає не лише власні гроші - «миньківці», але й формуляри, гербовий папір. Друкують також й літературні твори, молитовники, псалми. Саме на цій друкарні видали перші переклади польською «Іліади» Гомера та «Гамлета» Шекспіра.

Мархоцький звів для себе чотири резиденції для різних пір року. Причому, в Отрокові (весняна резиденція) побудували замок в середньовічному стилі.

Зимова була в Миньківцях і називалась Бельмонт.

Осіння – в селі Побійна, літня – в Притулії Зеленій.

На жаль, від цих резиденцій залишилось небагато. У селі Отроків можна побачити в'їзну браму до маєтку, господарський двір, паркан з вежами, флігелі та замкову вежу. Все це височіє над каньйоном річки Ушиця. Внизу каньйону розкинулося село Притулівка, де зберігся печерний скит, гроти графа Мархоцького та старовинний триповерховий млин.

Читайте також: вінницький шукач пригод об'їхав півсвіту та двічі проголошував себе королем.

Фото: Тетяна Щербатюк, tsn.ua