У Вінниці консервують XVIІ століття задля порятунку архітектурної пам"ятки національного значення. Законсервувати розкопки потрібно було до інтенсивних опадів. Сприятливі погодні умови дозволили зробити це вінницьким будівельникам цього року. Розкопки проводились влітку групою столичних науковців (на чолі із Ларисою Виногродською) та вінницьких студентів.

– Вже п'ять днів працюємо тут. Робив за своє життя багато всього, але такого ще не робив, – розповідає прораб Франц Стінський (Вінницьке будівельно-монтажне управління номер два "ЛТД"). – Закриваємо розкопи. Нам дали креслення, завезли матеріали. До кінця тижня плануємо завершити ці роботи. Новий рік об'єкт зустрічатиме під покриттям, адже наприкінці всі ці дерев'яні конструкції ми накриємо плівкою.

Ці розкопки у дворі колишнього Домініканського монастиря планують перетворити на музей під відкритим небом.

– Саме тому ми й не засипали ці розкопки, – розповідає старший науковий співробітник Інституту археології Національної Академії Наук України, кандидат історичних наук Лариса Виногродська. – Під час розкопок знайдено унікальні речі: житло, заглиблене у материк. Це і піч, і посуд, і речі, тканини з Італії, що свідчить про розвинену торгівлю у період першої половини XVI-XVII століття. У перспективі: накрити розкопки скляним куполом, облаштувати східці, куди могли би приходити вінничани та гості міста. Тим більше, мені відомо, що ця територія наразі перебуває на балансі краєзнавчого музею. Тут можна буде робити тематичні виставки, розширивши експонування музею. Такий крок — кращий зразок європейських традицій, які вже почали втілюватися в Україні, у Переяславі Хмельницькому. Будемо надіятися, що все втілиться у життя.

Нагадаємо, територію Домініканського монастиря поділили між собою Вінницька Єпархія Української Православної Церкви та Вінницький обласний краєзнавчий музей.

А першочергові протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи на пам'ятці архітектури національного значення мали розпочати до інтенсивних снігопадів.

Фінансування на порятунок Мурів вже надійшло: із сусідньої Польщі, від нащадка роду Ґрохольських, Генрика.




Фото Людмили Кліщук