Про радянську гендерну політику у 20-30-х роках минулого століття цікаво та впевнено розповідала кандидатка історичних наук, дослідниця жіночої історії Катерина Кобченко на Вінницькій сесії Відкритої школи історії, повідомляє Vlasno.info.

Еталони жіночої краси у СРСР: класична грецька жінка, спортивна, сильна, дужа; сексуальності та еротичності у радянський час не було, жінка найперше мала бути здоровою матір'ю. Радянська пропагандистська машина подавала жінок як борців за СРСР: вони були танкістками, снайперками, військовими медичними сестрами. Тисячі жінок були у лавах війська, їх вчили та готували до війни.

— У Радянському Союзі був навіть засекречений полк бомбардувальників, важкої та небезпечної техніки. Але і жінки сідали за штурвал цих машин, вони воювали практично на всіх видах авіації. Коли одна із жінок хотіла стати інструктором із польотів, їй відмовили, бо "баба" не могла вчити чоловіків. Був присутній сексизм. Схожу ситуацію спостерігаємо і з Надією Савченко: лише з дозволу тодішнього міністра оборони Анатолія Гриценка їй дозволили навчатися на льотчицю, - розповідає Катерина Кобченко.

Обрана науковицею тема є актуальною: жінкам на нинішній війні потрібно доводити свою рівність, у них виникають проблеми із соціальними гарантіями, коли фактично жінка є снайперкою чи розвідницею, а в документах записана як медсестра чи кухарка.

— Не можна говорити про війну крізь призму того, жіноча це справа чи чоловіча. Це справа антигуманна, а не виключно чоловіча. Якщо у жінки є особисте бажання і готовність воювати — то їй варто йти на зустріч, адже навіть чоловіки інколи психологічно та морально не готові до війни.

Фото Людмили Кліщук