Зустріч нового 2015 року для багатьох вінничан суттєво відрізняється від попередніх новорічних свят. Більшість зізнається, що причиною стала війна на Сході. Навіть для дітей цей Новий рік не буде звичним. Адже батьки деяких дітей зустрінуть Новий рік не у колі родини, а на бойовому посту.

Варто згадати, що 100 років тому ситуація у Вінниці була дуже схожою. Тривала Перша світова війна. Наше місто було тимчасовим центром Подільської губернії, тому що Камянець-Подільський вважався надто близьким до прифронтової смуги.

Про цікавий захід, на якому збирали кошти для вояків, згадує у своєму блозі відомий вінницький історик Олександр Федоришен. Він подає нарис, що був опублікований в щоденній вінницькій газеті «Юго-Западный край» у січні 1915 року.

— На жаль, ми не знаємо особу автора, підписану загадковим псевдонімом «Фланеръ», – пише Олександр. – Отож, Вінницький Комітет по виготовленню необхідних речей для вояків діючої армії влаштував одноденний кухликовий збір для покращення їх фінансового стану. З самого ранку йшов густий мокрий сніг, але він аж ніяк не міг зупинити благодійну акцію 100-річної давнини.

                                                                                                   Карнавал

Це був чудовий момент. І зробити його чудовим могли тільки жерці мистецтва. Трудівники сцени від усього серця допомогли іншим трудівникам: борцям за великий ідеал, за святу свободу, за Батьківщину!

«Жертвуйте воякам!» – переконливо говорив «Дідусь Мороз», сидячи на маленьких саночках, що були запряжені парою поні.

«Не шкодуйте солдатикам» – повторював він, знімаючи з ялинки прапорці і чіпляв їх на тих, хто кидав свої внески в підставлений кухлик.

«До дідуся!!! До дідуся!!!» – закликав він. І гроші сипались, а кухлик наповнювався...
Ось верхи на коні «боярин»... високий, статний і посміхається. Він теж приймає пожертви, усвідомлюючи велич свого статусу. Йому в кухлик кидають, відчуваючи «неприступність його гідності».

Снують між публікою «Снігуронька» з «Бояринею» і «Бояришнями». Проїздять серйозні «герольди».. Проходить маленький, гарненький «солдатик».. Йдуть скоморохи, «Петрушка»...
А публіка дає, дає..

Ззаду з'являється «чоловік», який ліниво підганяє своїх волів.

«Гей! Цоб! Цоб-е!» – кричить він, не випускаючи з рота люльку. На возі – його хазяйка, а ще «жінка».
«Гроші-гроші давайте, люди добрі!», – кричить хазяйка – «гроші не жалійте воякам»!

«Чого ти злізаєш?» – говорить їй чоловік, бачачи, що вона злазить з возу.
«Нема мені коли: треба гроші збирати» – відповідає вона йому і змішується з натовпом.

Хода повільно рухається по Миколаївському проспекту, доходить до його кінця, йде назад.
Кухлики стають важчими, кухлики наповнюються.

Ось яким, достойним наслідування прикладом артисти міського театру прийшли на допомогу нашим братам, що страждають!

Русь! Дорога Батьківщино!
Ти в біді посміхаєшся!
Ти в горі сяєш!

Далі Олександр Федоришен так коментує цей нарис:

– Маю надію, що шановний читач помітив натяки, хто ж саме влаштував таке дійство. Безперечно, це були служителі Мельпомени, актори нашого міського театру. Які ж були здивовані працівники Державного банку Вінниці, коли почали рахувати прибуток від такого благодійного кухликового збору. Близько 1100 рублів за один день!!! Для осягнення суми приведу приклад: фунт (453грам) яловичини коштував 50 копійок, курку можна було придбати за один рубль.