Про українську письменницю-емігрантку Ольгу Мак, яка у 1958 році претендувала на Нобелівську премію та проживала певний період на Вінниччині знає дуже мало сучасників. У 2013 році сторічний ювілей письменниці проминув мовчанкою в Україні. Чому Ольга Мак стала відомою на Заході і забутою на рідній землі дізналась кореспондент Vlasno.info.

Розповідав про Ольгу Мак (Петрову) аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка Вадим Василенко. Він зізнався, що важко говорити про жінку, яка зуміла стати досить відомою на Заході, але залишилась вигнанкою для України.

Вадим Василенко


– Неможливо просто розповісти про письменницю, яка починала писати на папері від ящиків для бананів у далекій Бразилії, – зауважив Вадим Василенко.

Історія життя Ольги Мак схожа на сюжет пригодницької книги. Народилася вона у Кам'янці-Подільському 20 липня 1913 року. У складні роки Голодомору її батько та сестри померли, а майбутня письменниця змушена була переїжджати в пошуках кращої долі. У 16-річному віці Ольга працювала у радгоспі села Солобківці на Хмельниччині, а згодом здобула освіту в технікумі західних мов. Під час вчителювання Ольга зустріла свого першого чоловіка Вадима Дрочинського. Деякий час подружжя проживало у Ніжині, в них народились діти, але у 1937 році чоловіка арештували. Так Ольга стала дружиною "ворога народу", її позбавили місця роботи та можливості отримати документ про закінчену вищу освіту.

Ольга Мак з першим чоловіком Вадимом Дрочинським 


Саме коли розпочалася Друга світова війна, Ольга Мак проживала у Бершаді. В цей період вона познайомилася з Миколою Гецом, який став її другим чоловіком та перехворіла на тиф . Відчай та бажання змінити щось у житті привели подружжя в на Захід, спочатку в Словаччину, а згодом у табір для переселенців в Австрії. У 1947 році вони вирішили спробувати долі в далекій Бразилії, де прожили 23 роки.

– Ольга Мак – жінка, яка була 50 років у вигнанні. Саме цей термін варто застосовувати, адже вона була змушена рятувати своє життя, і хотіла повернутися назад в Україну, – наголосив Вадим Василенко.

Все ж, у Бразилії важко було освоїтись переселенцям з трьома дітьми і десятьма доларами у кишені, тому Ольга пішла працювати на плантацію, а її чоловік лісорубом. Бажання творити не зникло у Ольги Мак, навіть коли вона зірвала остаточно здоров'я.

Вона почала писати на папері, в який загортали банани, і таким чином перші твори побачили світ. Її роман "Чудасій" вийшов друком у 1956 році, а згодом був номенований на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, але лауреатом став Борис Пастернак. Члени королівської академії історії літератури дорікнули письменниці у критиці нації, тому вона не отримала нагороди.


На початку 70-х років Ольга Мак переїхала у Канаду. Тут вийшла її найзнаменитіша повість "Каміння під косою" про Голодомор 32-33 років. Сьогодні цей твір є обов'язковим для вивчення в Америці в межах курсу про геноциди у світі. В Україні цей твір опублікували у 1994 році після першого приїзду Ольги Мак на рідну землю. До речі, довгоочікувані відвідини України закінчилися відчаєм та розчаруванням. Письменниця різко відгукується у своїх публікаціях про стан держави, існуючу бюрократію та розруху.

Зустріла смерть ця відчайдушна жінка на 85-му році життя з усмішкою, хоча згорала від однієї з форм раку. Поховали її символічно на цвинтарі в Торонто поруч з могилами вояків УПА.

Фото надані Вадимом Василенком