Гітлер наказав не здавати місто

Рівно 72 роки тому Вінниця була повністю «вичищена» від німецьких вояків і закінчилась майже трьох річна німецька окупація міста. Німці майже без бою здали Вінницю.

Як повідомляє Vlasno.info, почалось визволення Вінниці 14 березня, коли 38 армія генерала-полковника Москаленка з Липовця рушила на Вінницю. Різко змінилися плани, коли командувач фронтом маршал Жуков наказав Москаленку йти своєю армію на Жмеринку, щоб відрізати шляхи відступу фашистській армії на Кам'янець-Подільський.

Першим у Вінницю увійшов 5-й штурмовий корпус під керівництвом генерала Каманіна. Радянські літаки на аеродромі під Вінницею знищили 13 ворожих літаків, два ангари, три батареї зенітної артилерії. Радянська авіація зіграла велику роль у визволенні лівобережжя Вінниці.

До середини березня у Вінниці базувалася найсильніша армія Третього рейху Південь, якою керував один із найкращих генералів Адольфа Гітлера Еріх Фон Манштейн. Обороняти Вінницю мав генерал Хубе та Генерал Тульхе зі своєю дивізією у 132 артилерійських ствола. Гітлер наказав в ніякому разі не здавати Вінницю. Німецьке командування це порахувало повним безглуздям та божевіллям.

Варто нагадати, що радянські війська вже підходили під Вінницю наприкінці грудня 1943 року. Тоді ворожа армія пішла у контрнаступ та вибила радянські війська на північ Вінницької області, де фронт стояв майже три місяця.

16 березня у Тяжилів увійшла 183 стрілецька дивізія. В ніч на 17 березня німці покинули залізничний вокзал і вранці частина радянської армії вийшла на берег Південного Бугу. Лівий берег Вінниці був очищений від німців. Ворожа армія встигла евакуюватися на правий берег та підірвати всі мости за собою. Німці вирішили чим швидше залишити Вінницю, щоб не потрапити в оточення. 19 березня радянські війська переправилися у Садки (вулиця Князів Кориатовичів). 20 березня був облаштований понтонний міст на місті нинішнього Староміського мосту. У цей день Вінниця була повністю звільнена від окупаційної армії.

– Коли звільняли Вінницю, я була у Варшаві, але моя 55 дивізія приймала участь у звільнені Вінниці. Тоді наші танки пішли по залізниці з Козятина і вдарили по вінницькому вокзалу. Німці не чекали цього і відступили, – каже вінничанка, ветеран Другої світової війни Ольга Твердохлебова.




Фото з Державного архіву Вінницької області