Недаремно кажуть, що вишиваючи рушник, людина програмує свою долю. Адже слово "вишивання" подібне до "висівання": майстриня "засівала" полотно ("життєву ниву") побажаннями добробуту, щастя, здоров'я, кохання.

Дивовижне багатство української вишивки втілено у весільних рушниках. Багато що може прочитати на них той, хто розуміє мову закладеного в них шифру.

Знається на орнаментах вишивки майстриня з Луцька Оксана Бойко — жінка, яка за покликом серця одягла у вишиванки багатьох знедолених дітей Волині, зібрала придане не для однієї нареченої, а ще вона вчиться технікам вишивки у літніх майстринь, які передають їй секрети техніки вишивки від своєї відомої землячки Олени Пчілки.

– Орнаменти, зображені на весільних рушниках та сорочках є оберегами від злих сил та вроків, розповідає пані Оксана. - Основне місце серед зображень посідають символи Берегині як хранительки роду і покровительки життя. Берегиню символізують троянди та інші рослини, а також "дерево життя", на гілках якого сидять двоє птахів (наречені). Птах — символ духовності, означає моральну чистоту, зародження нового, уособлення "вищого світу".

Також птахи на рушнику вважаються охоронцями майбутнього щасливого життя подружжя, вони асоціюються з добробутом, і разом складають пару – поєднання чоловічого та жіночого начал.


Рушник з унікальним кодом — ваша власна лінія долі

– Структура весільного рушника містить наявність середини,верху та низу,де поєднуються усі сфери людського життя і природи: неба, землі, підземного (потойбічного)світу, –пояснює вишивальниця. - На чистому білому рушниковому полотні наречена починає вишивати ("висівати") свою Долю, своє майбутнє. У створенні цього оберегу візерунки мають складатися в унікальну комбінацію — копіювати з уже готових виробів їх не можна.

І пані Оксана складає такі візерунки, та наносить їх на рушники та сорочки. Вивчивши безліч етнографічних праць, серед яких дослідження Володимира Погребняка про кодування вишивки, вона вміє складати узори так, як відчуває їх своїм серцем. Саме так повинна вишивати наречена свій весільний рушник, створюючи свою власну, неповторну лінію життя.


Любов та журба і жодного вузлика

– Рушник традиційно вишивається червоними і чорними нитками,адже в житті всього приблизно порівну: і щастя-радості, і смутку. Тому наречена, відчуваючи енергетику цих кольорів, поєднуючи візерунки, переносячи свої почуття і сподівання на полотно, створює оберіг як для самої себе, так і для свого коханого, майбутнього чоловіка. Рушник — ніби символ переходу в інший вимір буття,це символ вже спільної дороги для двох людей. Саме тому на цій «дорозі» не має бути жодного вузлика чи, не дай Боже, перекрученої нитки.

Створюючи (не вишиваючи, а саме створюючи!) весільний рушник, слід мати на увазі, що потрібно ідеально вишивати не лише лицеву сторону (для людей), а й виворітну (для Бога). Тільки тоді природна сила цього оберегу буде максимально реалізована.


Весільний рушник можна замовити у майстринь, але за однієї умови

До речі, оскільки сучасні наречені, зазвичай, рідко вишивають весільний рушник самостійно, і часто замовляють його у професійних вишивальниць.

– Це не страшно. Головне правильно обрати майстриню, – говорить Оксана Бойко. – Потрібно, щоб вишивальниця була тобі близькою по духу, щоб наречена знайшла з нею спільну мову, потоваришувала. І коли вона відчує, що ця людина — її, може сміливо замовляти в неї рушник. Проте останні кілька стібків або візерунок дівчина все ж мусить вишити сама, "запечатати" оберіг власними руками.

Фото Оксани Бойко