Влад Сорд фото

Вінницький атовець із зіпсованою репутацією пише вірші зі снів

21 жовтня 2016, 09:02

Влад Сорд готує до виходу першу збірку віршів

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Вінницький атовець із зіпсованою репутацією пише вірші зі снів

    Додати коментар


Боєць з Вінниччини Владислав Стафійчук (Влад Сорд) наразі чекає на вихід своє першої збірки віршів, кошти на яку збирає письменниця Вікторія Гранецька, повідомляє Vlasno.info.

23-річний хлопець пройшов Майдан, на який приїхав з Криму, де на той час навчався, побував майже у всіх добробатах, а зараз воює на Сході у складі 93-ї окремої механізованої бригади з позивним «Змій».

Про скандинавські корені в роду, вірші зі снів, події на Майдані та зіпсовану репутацію боєць розповів кореспонденту Vlasno.info.

Про довге волосся і предків-вікінгів

З бійцем зустрічаємось на Майдані Небесної сотні у Вінниці. У нього нетипова для армії зачіска – довге волосся, яке хлопець збирає у хвіст. Але обрізати його він не збирається. За однією з родинних гілок він – наполовину норвежець і довге волосся – данина предкам-вікінгам.

– Довге волосся ношу з дитинства. Ніколи його не обрізав. Мій дід по маминій лінії – норвежець. Волосся і борода не раз займалися на Майдані біля барикад, але й це не стало причиною обрізати їх, – розповів боєць. – Я прив'язаний більше до норвезьких традицій, ніж українських, оскільки більший вплив на мою свідомість справили норвезькі легенди, які розповідав дід. Вони почали формувати мій світогляд, а закінчили – книги, ліси і самотність. Я – наполовину українець, наполовину норвежець. І це не можна роз'єднати. Але я народився на українській землі і вважаю її своєю, тому і відстоюю її.
Влад Сорд фото

Про вірші зі снів

Поет розповідає, що свої вірші не створює – він їх «бере» зі снів і записує, тому не вважає себе в повній мірі творцем. Снитися поезія стала хлопцю в 11 років.

– Мої рукописи не схожі на інші чернетки. Це сторінка, де практично без жодної помилки, з розділовими знаками та ритмом, записано все. Мені сниться не сам вірш, не фізичне його уособлення, а образи. Я моментально прокидаюсь і записую. Раніше снились частіше, зараз не так часто. Буває загострення, що сняться кожну ніч, – каже боєць.

Разом з тим у поета є вірші, які він пише сам, свідомо. Щоправда, ці твори даються важко і над ними важче зосередитись.

– Вірші про війну, які більш реальні і у яких менш розмиті образи, це якраз написані мною самим. Менш реальні твори, на кордоні з містичним і напівсонним, – це ті, які я взяв зі снів. Мені взагалі здається, якби люди не були обмежені своїми шістьма чуттями, то я бачив би свої вірші з дуже важкою енергетикою. І мені важко її генерувати самому, не беручи зі снів, – пояснює хлопець.
Влад Сорд фото

Про Крим і російську пропаганду

У шістнадцять хлопець поїхав до Криму вступати до вишу. Навчався у кримському юридичному інституті Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Хлопця з глибинки Вінниччини (село Рудниця Піщанського району – авт.) на півострові здивувала російська мова і газети з російськими триколорами, які роздавали на вулицях.

– Від російської мови спочатку було некомфортно. Потім я став помічати, що багато людей роздавали на вулицях газети з російським прапором-триколором. Я ніяк не міг зрозуміти до чого він в Україні. Але до того мешканці відносились спокійно, я б навіть сказав, в'яло. Їх рідко хто брав. Це були газети якихось російських громадських організацій, де розповідалося про добрі справи, які вони зробили для людей. Вони себе виставляли в хорошому світлі, акцентуючи на тому, що вони є російськими, – пригадує боєць.

Події на Майдані у грудні 2013 року переважна більшість студентів кримського вишу зустріли насторожено. Влад пригадує, що в інформаційному просторі було багато суперечливої інформації. Ніхто не міг зрозуміти, що насправді відбувається у столиці. Тому хлопець разом з товаришем поїхали подивитися на все власними очима.

– Тоді це вважалася обезбашенна хоробрість. Перші кілька діб ми просто дивилися, тусувалися, захоплювались. На той момент Майдан був таким, що кожен готовий був прийти одне одному на допомогу. Але я з дитинства знав, що в Україні рано чи пізно буде революція і війна. Я відчував це. Тому, коли почув слово «революція», я поставився до цього позитивно, бо революція – це завжди зміни. Майже одразу нас затягнув Правий Сектор. Ми вступили до загону «Вікінги». Так сталось, що волею долі, я – потомок вікінгів потрапив у загін «Вікінги». Багато з тих людей після Майдану мені стали другою сім'єю.
Влад Сорд фото

Про реалії після Майдану

Боєць визнає: під час Майдану політичні технології використовувались і людей в певний час теж використали, щоб прийти до влади. Але загалом події тих часів оцінює дуже позитивно: революція була закономірною та абсолютно правильно.

– Насправді на Майдані було багато людей перспективних, розумних, освічених, які могли б змінити на краще країну і дуже швидко. Але у людей, які зараз сидять у Верховній Раді, досвід політтехнологій з 1991 року. А у тих людей, які робили революцію, цього досвіду не було взагалі. Тому, коли радикальні люди були зайняті іншими справами і їм було не до «кулі в лоб», ті, хто зараз при владі, скерували увагу на себе. Сталася анексія Криму і у всіх на слуху було: «Крим! Крим! Крим». Не встигли відійти від цієї новини, як почались збройні заворушення на Сході. І ті, хто був на Майдані, пішли туди добровольцями. Оце і є та політтехнологія, яку проти нас використали.

Про зіпсовану репутацію

Боєць знає: у нього погана репутація, але не переймається через це. Каже, пропорційно з тим, як падає репутація серед керівництва, зростає авторитет серед побратимів.

– В мене нехороша репутація серед верхів Правого сектору. Коли вже в його складі поїхали на передову, наш комбат «Чорний» негарно висловився про мого товариша «Сєвєра», після того, як він загинув. Сказав, що той був ніким. І в мене впала клямка. Я кинувся на нього, мене ледве стримали. За ноги тримали побратими, а за плечі – його охорона. Хоча моя репутація почала стрімко падати ще за часів Майдану, бо про мене ніхто нічого не знав. Наприклад, вночі я полював на тітушок. Але ніхто з побратимів про це не знав. Потім нізвідки в мене з'явилася гвинтівка 1939 року. Не скажу, де її взяв, але вона в мене була. Я розумію, що це усіх напрягало.

Також зіпсована репутація у бійця серед командування армії.

– Я часто стрибаю через голову. Намагаюсь зробити щось корисне, адекватне, але для цього треба порушити армійські правила. Це не означає, що я не слухаю накази, я їх слухаю і стараюсь виконати якомога краще. Але при цьому встигаю робити і щось паралельно.

Про Донбас

За словами бійця Донбас для Росії зараз – це велика утилізаційна яма, куди відправляють усіх неугодних. За його прогнозом ця гібридна війна триватиме щонайбільше півтора роки – саме на стільки часу Росії може вистачити ресурсів.

Фото Тамари Тисячної

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення