“Я не асоціюю себе із своїми персонажами. Вони моральні покидьки” – Сергій Жадан

 Відомий український письменник, поет, лауреат багатьох міжнародних премій, лідер гурту "Собаки в космосі"Сергій Жадан.

– Чому Ви взагалі пишете?

– Я старий графоман. Мені це приносить моральне та фізичне задоволення.

– Ви асоціюєте себе з героями власних творів?

– Ні. Мої герої, зазвичай, моральні покидьки. До мене вони стосунку не мають.

– Чи впливають, і наскільки впливають події з Вашого життя на ваші твори?

– Звісно. Кожен письменник пише про те, що з ним відбувається у його житті.

– Коли війна на Сході скінчиться і її учасники повернуться додому, чи призведе це до появи "втраченого" покоління у літературі? Так, як це було після Першої Світової війни?

– Безумовно. Їх потрібно буде підтримувати. Війна – дуже важкий, драматичний досвід. Якщо ти це пройшов, тобі є що сказати. Вже зараз є речі, які там пишуться, звідти ретранслюються. Вірогідно, на нас чекає хвиля поствоєнної літератури.

– Коли у квітні побитих активістів ставили на коліна тітушки та завезені росіяни, Ви не стали навколішки, хоч Вам і дісталося. Чому?

– Западло. Хто вони узагалі такі, щоб перед ними ставати на коліна? Людина не має ставати на коліна. Людина не має права ставити на коліна когось.

– Як так зробити, аби цього більше не повторювалося?

– Не потрібно ставитись до ближнього, як до ворога. Тоді багато питань зникнуть самі.

– Майдан виконав свою функцію?

– Майдан не був проектом чи технологією. Це був спонтанний поштовх до змін. Якби не війна, то зараз було б усе інакше.

– Чи змінилися українці за останній рік?

– Ні. Суспільство залишилося інфантильним та безвідповідальним. Ну, як можна після півроку війни голосувати за "Опозиційний блок"?

– Ви – харків'янин. Яке Ваше ставлення до мера Харкова Кернеса? У Харкові він користується підтримкою?

– Я не розумію людей, які його підтримують. Чому він узагалі на свободі? Він звозив тітушок взимку та навесні 2014 року, він санкціонував розгони харківського Майдану! Такі люди мають відповідати перед законом. Принаймні, я так розумію Конституцію України та її закони. Натомість, не розумію, чому люди, які допомагали сепаратистам, які розхитували ситуацію, знаходяться на волі!

– У Ваших творах кохання перемагає, не дивлячись на усі труднощі. А якою має бути жінка, щоб Ви її покохали?

– О...Ну це дуже приватне, особисте питання. Давайте краще про політику.

– Ну, а що тоді Ви цінуєте у жінках, та у людях загалом?

– Я ціную у людях відкритість, щирість, відсутність озлобленості та агресії. Хоча й сам буваю нещирим. Можливо, шукаю у людях те, чого бракує мені самому.

– Ваш вірш визнано найкращим у 2009 році, а роман "Ворошиловград" у 2014 - "Романом десятиліття" за версією ВВС. Як Ви ставитися до такого визнання та подібних "регалій"?

– З іронією. Література – це не футбол. Не можна визначати кращі книги, кращі вірші. У кожного вони свої. Це ж не змагання.

– Над чим Ви зараз працюєте?

– Над поетичною збіркою. Там будуть вірші останнього року. Там буде багато речей про війну.

– Ви поєднуєте у собі поета та прозаїка. Це рідко зустрічається. Як цього можна досягти?

– Я не знаю, як можна чогось досягти у літературі. Ніколи не ставився до цього, як до соціалістичного змагання.

– Звучало багато обіцянок підтримати українську літературу та видавничу справу. Щось змінилося за останній рік?

– Та нічого не змінилося. Я керуюся у відносинах з державою принципом: "Якщо не стало гірше, то це добре".

– Наскільки я знаю, Ви займаєтесь волонтерською діяльністю. У чому вона полягає?

– Ну, я не "професійний волонтер". Так, трохи допомагаю матеріально. Також разом з гуртом "Собаки у космосі" граємо доброчинні концерти на користь лікарень у прифронтових містах.

– Ви самі не хотіли піти добровольцем?

– Ні. Але якщо прийде повістка, то піду.

– Зараз забороняють до показу російські серіали з пропагандою. Чим їх замінити? Таким же ура-патріотичним продуктом українського виробництва?

– Із заборонами треба бути обережним. Безперечно, потрібно боротися з російською пропагандою. Вона направлена проти нас.

– Судячи з почутого від знайомих у Харкові, я зрозумів, що люди там здебільшого аполітичні. Це так?

– Так по усій країні.

– Ваша літературна творчість перегукується з музичною, із творчістю у групі "Собаки у космосі"?

– Звісно. Це поєднується.

– У книзі "Месопотамія" Ви написали першу частину прозою, а другу – у віршах. Хоча я, зізнатись, не розуміюсь на поезії, та було цікаво дізнатись щось нове про персонажів та їхні долі. Було цікаво. А для вас це перший подібний досвід?

– Так. Але плани були вже давно.

– Ви приїдете до Вінниці у рамках серії виступів "Собак у космосі". У містах, де ви були попередньо, люди приходили на виступи?

– Так, приходили. Тож чекаю на зустріч з вінничанами шостого лютого. І хоча це, можливо, й не кращий час для концертів, проте, культурне життя має тривати. Тоді є сенс боротися.