Сирота з Криму Олександр Мезінов став одним з небагатьох переселенців, кому пощастило відновити вкрадений паспорт. Справа розтягнулася на три місяці, хоча, зазвичай, процедура займає максимум місяць. До того хлопець чимало часу мандрував з міста в місто та жив, здебільшого, на вокзалі.

Відновлювати втрачений документ Олександру допомагав начальник відділу соціальної роботи Вінницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Євген Козлов. За що і здобув перемогу у номінації "Соціальний інноватор" в ініціативі, яку організувала мережа громадський організацій "ДІЙ!".

Євген працює у соцслужбі сім років. Кореспондентка Vlasno.info поспілкувалася з посадовцем та дізналася подробиці цієї справи. А також — які недоліки в нормативно правовій базі потрібно виправити, щоб отримувати документи таким людям стало простіше. І чому не усім безхатькам можна допомогти.

Сироту знайшли на одному з вінницьких вокзалів

— Олександр потрапив до мене зовсім без документів та без фактичного місця проживання. У нас був виклик до центрального автовокзалу. Сповістили, що там перебувають особи без постійного місця проживання. Серед них виявився і Сашко. Він виїхав з Криму у 2014 році, влітку, після референдуму. А до мене потрапив восени 2016-го, — пригадує посадовець.

До того, як потрапити до Вінниці, Олександр жив у Дніпрі, Львові, Тернополі. У цих містах він також подавав заяви до поліції про те, що в нього вкрали документи. Але жодної відповіді на свої звернення не отримав.

— Я прийняв у нього заяву, склав акт оцінки потреб і пішов до Державної міграційної служби у Вінницькій області на консультацію. Мені сказали, що вірогідність відновлення документів дуже мала. І якщо він потрапить до п'яти відсотків "щасливчиків", це буде дуже добре. Чому так? Бо Крим — окупована територія. Усі запити які направляються до нашого паспортного столу у Криму, повертаються без отримання його кінцевим адресатом: там просто нікому відповідати, — каже Євген. — У нашому паспортному столі спеціаліст сказав, що у нього вже більше 25 подібних заяв від переселенців. І це лише у Ленінському районі міста. Усім цим людям було відмовлено у поновленні паспорта. А з кримчанами ще складніше. Якщо частину документів з Донецької і Луганської областей ще можливо було перевезти, то з Криму їх не вивезли зовсім. Були спроби зробити це, але як дійшло до діла, то документів в наявності не виявилось, — описав проблему посадовець.

Знайомих шукали через Інтернет

З Олександром, зокрема, складність полягала у тому, що не можна було дістати форму№1 для паспортного столу (документ, в якому зазначаються персональні дані особи та місце і час видання паспорта — Vl.) Друга складність — підтвердити його прописку.

— Прописаний він у Севастополі. На момент окупації йому ще не було 18 років і він не мав права голосувати. А це — єдиний момент, де в таких випадках можна прослідкувати його останнє місце реєстрації, — каже соціальний працівник.

Але з реєстру виборців надійшла відповідь, що такої особи у них не рахується.

— Після консультації у міграційній службі виникла необхідність знайти хоч якихось осіб, які знають хлопця. Я посадив його за комп'ютер і сказав: ось тобі інтернет, зв'яжись із кимось, щоб можна було поговорити з ним по телефону. Він спочатку знайшов людей, які знаходяться на материковій частині України, це був його одногрупник з дитячого будинку. Ми його викликали на підтвердження особистості Сашка. Всі інші друзі у нього залишились у Криму і він через соціальні мережі з ними зв'язався. Але з директоркою Севастопольського дитячого будинку, де виховувався Сашко, я намагався зв'язатися доби дві. Вона потім розповіла, що побачила невідомий український номер телефону і злякалась, — пригадує посадовець.

Потрібні зміни до нормативно-правових актів

Загалом, відновлення паспорта Олександра зайняло три місяці. Почавши працювати над проблемою у жовтні 2016-го, документ Олександр отримав у лютому 2017 року. Євген Козлов розповідає, що прийнявши деякі зміни до нормативно-правових актів, вдалося б значно спростити процедуру поновлення документів для такої категорії осіб.

— Сьогодні для того, щоб відновити будь-який документ, який посвідчує особу, потрібен інший документ, на якому є українська гербова печатка. Це — права, військовий квиток або паспорт. Якщо втратив щось одне, має бути щось інше з переліку. Але в законі прописано, що потрібен документ, який має фотографію та мокру печатку. Але в державних міграційних службах на місцях цей закон трактують по-різному. І отут потрібні роз'яснення. Якщо прописано: "документ з фотографією та мокрою печаткою", то уточнити, що це — будь-який документ. А якщо ні, то прописати, які це саме документи мають бути. Це дуже сильно спростило б ситуацію. Бо починається незрозуміле: тут потрібен паспорт, а тут підійде учнівський квиток, — пояснює соцпрацівник.

Має бути спеціальний медичний заклад

Інша проблема, яка притаманна усім регіонам України, в тому числі і Вінниці, — відсутність медичного закладу соціального спрямування. До нього можна було б направляти осіб без постійного місця проживання.

— Це має бути заклад, куди можна привезти цю людину, помити, перевдягнути і зробити йому повний спектр аналізів до того, як з ним почнуть працювати соціальні працівники. Крім того до такого центру можна робити тимчасову реєстрацію. Щоб зробити нові документи, треба прив'язати цю людину до якоїсь території, — пояснює Євген.

Інші переселенці просять знайти житло

Загалом, за словами посадовця, переселенці часто звертаються до соціальної служби з проханням знайти їм житло. І часто у них є кошти на його оренду, однак вони не можуть знайти, де поселитися.

— Але ми не ріелтори і не можемо займатися такими питаннями. Тому відсилаємо їх до наших соціальних партнерів — бізнес-структур і ріелторів. Також звертаються люди без місця проживання, які не мають можливості найняти житло. Це переважно одинокі особи. З моєї практики, то кожен з них був у ситуації, коли була можливість помістити їх до лікувального закладу, а потім — або в реабілітаційний центр, або до громадських організацій, — розповідає соцпрацівник.

Однак, найважче для нього, каже посадовець, — не робота з людьми, а заповнення паперів.

— Є певний період, коли після всього зробленого потрібно працювати з документами. Уже всі задоволені, отримали кошти або документи, або житло. А ти повертаєшся за свій стіл і починаєш заповнювати документи, від яких нікуди не дінешся, — жартує посадовець.

Читайте також: Вінничанка шукає свого батька, який зник понад півстоліття тому.

Фото Тамари Тисячної