Знаєш про факти корупції - телефонуй (0432) 69-49-81

«Спробуйте при мінус 15 почистити картоплю» — вінничанин розповів, як куховарив на 31 блокпості

Вінницький атовець Михайло Лояніч вважає, що нові нормативи харчування українських бійців розробляти не потрібно. Використовувати для "солдатської кухні", на його думку, варто звичайний набір інструкцій НАТО, повідомляє Vlasno.info.

Про те, як нагодувати бійців Михайло знає не за чутками. Протягом року вінничанин куховарив в зоні АТО у складі 24 окремої механізованої бригади. Про особливсті фронтового меню, життя військового повара та своє бачення на проблему тилового забезпечення в армії вінничанин розповів кореспонденту Vlasno.info.

Після додаткового навчання та військової підготовки на Яворівському полігоні, а згодом військових зборів Михайла, як і решту його побратимів, відправили в зону АТО.

За словами Михайла, зробити це було нелегко. Попри те, що війська регулярні, стан техніки був вкрай незадовільним.

- Поки їхали на загрузку на платформу, два бензовози здохло, - пригадує вінничанин. - Понад 20 років техніку розтягували, розкрадали всі кому не лінь, а тут треба, щоб вона швидко працювала. Більшість техніки виявилась металобрухтом.

Ремонтували її за власний кошт. Купували самотужки і запчастини, і інструменти.

- Спочатку ми прибули на базу в Лисичанськ, далі — роз'їхались по позиціях, - розповідає Михайло.- Я потрапив на 31-й блокпост.

Після двох тижнів "пекельної кухні" на 31-му блокпості вінничанина
перевели на опорний пункт "Желобок", який відповідав за підтримку 29-го блокпосту, що неподалік 31-го блокпосту.

Каші із бойовим димком

- На 31-му все було чітко. Кухня не кухня, команда "До бою!" і погнали, - пригадує Михайло. - Хоча частіше для мене все закінчувалось тим, що звучало "Кухня в бліндаж, сиди не відсвічуй". З іншої точки зору, всі знали, що в резерві є людина, яка може в будь-який момент вступити у бій, провести евакуацію або надати першу допомогу. Стріляти доводилось зі всього, що було. І з гранатомета, і з кулемета, і з гармати. Так от вперемішку з обстрілами і боями і займалися своєю безпосередньою роботою.

Військовослужбовцям видавали бойовий пайок. Привозили на передову крупи, макарони, масло соняшникове, тушонку, згущене молоко, печиво, рибні консерви, хліб, воду, і навіть сало.

- На 31-й блокпост дуже часто проривались волонтери, - розповідає атовець. - Привозили консервацію, теплі речі, білизну. А я в них постійно просив рукавички, бо вони в мене весь час рвались.

Пекельна кухня

Доки побратими після бою відпочивали, наводили лад на своїх позиціях, кухареві не до відпочинку. На вулиці мінус 15, а обід за розкладом. І картоплю почистити треба, щоб супу наварити і котла помити.

- На 31-му поставили польову кухню. Обложили її мішками з піском, щоб не було випадковостей і менше видно, хто там ворушиться, - пригадує Михайло. - От і в мене бойова позиція вийшла. Бо ми там як прищ на одному місці були. Мало того, що врізались у територію противника. Ще й на горбочку стирчимо і їсти варимо. Протяг такий у степу, ніякі запахи не чути.

За словами Михайла, готували переважно якийсь супчик і кашу або макарони.

- В мене було багато гречки і макаронів. Решти круп бракувало. То з тих круп я готував різні супчики. Ранком — макарони, а на обід я робив гречку. Іноді люди зауважували, що постійно у меню одне й те саме. А я у відповідь: "Ось є макарони, ось гречка. Що тобі приготувати?"

Фронтовий хай-тек

Михайло розповідає, спочатку для польової кухні використовували дрова. Потім командир дозволив переробити на солярку.

- Вже не треба було шукати дрова. Бо ми там по всій окрузі дерева "покосили". БМП (бойова машина піхоти) виїхала, тросом дерево обмотали і потягнули. Притягнули, покололи і є дрова.

За словами Михайла, конструкція польової кухні далеко недосконала, що також ускладнювало роботу поварів. Тож, доводилось використовувати різні премудрості та хитрості.

- Води і без того немає, а звідки її брати, щоб заправляти у пароводяну рубашку навколо ємності з їжею? Можна і без неї, але готуватися буде у чотири рази довше. Це каструля в каструлі, ніби водяна баня, щоб нічого не підгоряло, але страви все одно пригорали. Коли питної води було мало, заливали з джерела або калюжі. Допікало вузьке горлечко. Залити воду чи масло або помити котел нереально. Доводилось використовувати маленькі хитрощі. Роздав їжу, швидко залив воду. Доки їжа не присохла, вимиваю посудину.

Картопля у пріоритеті

Добре пам'ятає пан Михайло, які страви полюбляли бойові побратими.

- Народ хотів картоплі, - каже Михайло. - Я їм казав, хочете картоплі, йдіть чистити. Коли була картопля, аж бігли чистити. Ми її тушкували. Але картоплі було мало, бо вона мерзла і для неї треба було спеціальні умови зберігання. Тому і намагалися залишати її переважно на супи і борщі.
Спробуйте при мінус 15 почистити картоплю. Там і болото і шкурка може бути. Звісно, ставились до цього з розумінням. Якщо болото не скрипить на зубах, значить нормально. Потім жартували: якщо трохи болота і попадеться, то це для смаку замість спецій, які в армії спеції як клас відсутні.

З метою безпеки ввечері кухня не працювала. Частували бійців лише теплим сніданком і обідом. В другій половині дня доїдали те, що залишилось з обіду та перебивались сухпайком.

Військовослужбовцям роздали ще радянські армійські котелки, ложки, кружки. А от консерви відкривали ключиками, що йдуть у комплекті із коробками патронів.

- На позиціях в кожного свій посуд, - розказує Михайло. - Хочеш - мий, хочеш - їж з брудного. Коли гріли воду, кожен мив з радістю. Коли не гріли, то кожен сам собі двоюрідний.
Готувати треба було добре. Як мінімум, щоб собі не було соромно, що наварив і самому ж треба було їсти.

Найважче, за словами Михайла, було усвідомлювати, що не можеш дати відсіч, коли противник б'є з важкої артилерії.

- Коли починається бій, мізки відключаються, - каже наш співрозмовник. - Броня, каска, і поїхали. Чим краще сховаєшся, тим менше по тобі попадуть. Чим влучніше стріляєш, менше виродків, які можуть в тебе влучити.

Михайло Лояніч зазначає, що ставлення до харчування військовослужбовців наразі змінюється радикально і якісно.

- Стара традиція, накидати у котел чого-небудь аби забулькало, відійшла у минуле. Із початком АТО всі зрозуміли, що солдат з таким харчуванням не буде думати про виконання бойових задач.

mihaylo-loyanich-povar-2

mihaylo-loyanich-povar-3

mihaylo-loyanich-povar-4

фото Михайла Лоянича


    19 жовт. 2017 Print


Розкажи друзям:

Додати коментар

Для того щоб залишити коментар використовуючи акаунт вашої соціальної мережі, клікніть по потрібній вам соціальній мережі.

             

Захисний код
Оновити

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

ОСТАННІ НОВИНИ

 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Читай нас

 

Підписатися на Vlasno.info

 

Отримайте безкоштовні поради!

  • Головні новини Вінниці
  • Бізнес новини регіону
  • Афіши, оголошення та ін.

Наші контакти

  

Театральна 14, Вінниця
T: (0432) 69-49-81
Т: (093) 83-70-115
Т: (097) 76-98-568