Для вінницького композитора, викладача Вінницького училища культури і мистецтв імені Леонтовича Олега Резцова музика стала невід'ємною частиною життя. Творчий доробок композитора нараховує близько 1000 музичних композицій. Кореспондентка Vlasno.info поспілкувалась з цією надзвичайно творчою, цікавою та унікальною особистістю. Та дізналась, як народжується музика та чи має вона колір і запах.

За сімейною легендою, родина пана Олега має західне коріння з боку батька та східне − з боку матері. Народився Олег у місті Рівному, де провів «перших найкращих 13 років». Навчався у Рівненській дитячій музичній школі. І тоді в житті юнака з'явилось багато різних мандрівок. За певних обставин, він вимушений був поїхати до Киргизії. Там навчався у Республіканській середній спеціальній школі з інтернатом імені М.Абдраєва з 8 по 11 клас (вона називалась "десятирічкою", школа з музичним нахилом). Згодом закінчив Киргизьку національну консерваторію ім. М.Молдобасанова, а потім і викладав у ній. У Киргизькій Республіці Олег Резцов провів цілих 38 років свого життя і дуже сумував за Україною. Тому згодом поставив собі за мету будь-яким способом повернутись на рідну землю. І 2010 року вся сім'я (він, його дружина, його мати та п'ятеро дітей) пана Олега нарешті ступила на вінницькі кордони. З того часу він зі своєю дружиною, Геленою Мосорюк, стали викладати у Вінницькому училищі культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича. Також Олег Євгенійович продовжував активно писати власну музику.

– Пане Олеже, зі скількох років Ви почали займатись музикою та відчули перший потяг до композиції?

– Музику я чув з раннього дитинства, тому що моя мама була музикантом, яка викладала у Рівненському музичному училищі багато різних музичних дисциплін. Я згадую, як засинав під «Місячну сонату» Бетховена, експромти Шуберта та багато інших. І першою вчителькою музики у мене була саме моя мама. З чотирьох років раз на тиждень, але по 3 години, я почав отримувати перші теоретичні знання музики вдома з таких дисциплін: теорія, сольфеджіо, гармонія, музична література. А з шести років я став займатися на фортепіано. Багато я не займався, бо всього лиш був дитиною і хотів бігати по дворі й гратися. Одного разу, мені тоді було років вісім, я готувався до виконавського конкурсу. Коли грав третю частину концерту Гайдна Ре-мажор, я дуже заглибився і відчув, що тієї музики там мало. Я став імпровізувати щось своє. Мама це почула і не схвалила такі поривання, бо вважала композицію справою великих композиторів, а я мав сидіти і грати те, що вже написано. Однак з тих пір я не зміг цього залишити. Коли вдома нікого не було, я імпровізував і записував це в нотний зошит. Я став шукати свою музику, тому що існуюча не відповідала моєму внутрішньому стану. Це почало формувати мене як композитора. Мої перші твори можна назвати «музичним живописом», адже в дитинстві я також любив малювати і писати вірші.

– Як Ви створюєте свою музику? Це відбувається раптово чи звуки пластами накопичуються поступово?

– Можу сказати, що я відношусь до тієї категорії композиторів, які слідкують за цим процесом. Мені ніхто і нічого не заважає у процесі написання, адже я звик до шуму, коли в хаті діти граються чи щось просто відбувається навколо. Але все починалось з того, що у мене раптово змінювався настрій. Думав, що хворію, але об'єктивних ознак хвороби не було. Відчуття, ніби тобою хтось керує. Я підходив до фортепіано і грав якусь ноту, яку я не міг сприймати як зазвичай, бо мав у той час велику емоційну чутливість. Здавалось, ніби ти без шкіри. Я додавав до тієї ноти іншу, тобто, шукав ту, яка підходить до мого настрою. І робив це доти, доки звучання не досягало кондиції, на мій погляд. Найскладніше було – витримати настрій. Важливою була концентрація, бо вона мені відкривала шлях. Зрозумів я це інстинктивно. По стилю ті твори були експресіоністичні, бо відображали мої внутрішні психологічні проблеми. Вони нагадували музику Шенберґа, були атональними. Коли ж я став викладати композицію дітям у музичній школі, я зрозумів, що не можу цього навчати на своєму досвіді, бо дітям такий стан складно буде зрозуміти. Діти життєрадісні й активні. Саме вони вплинули на мене. Маючи техніку та інтелект уже дорослої зрілої людини, внутрішньо я перетворювався на дитину і таким чином писав яскраві позитивні твори. Такі твори легко сприймалися дітьми. Цікаво те, що мені дуже подобається писати на замовлення. Але для цього мені потрібен вільний час, тоді таку роботу я роблю швидко.

–Пане Олеже, чи відчуваєте Ви музику якось по-особливому? Можливо Ви бачите її в кольорах чи сприймаєте у запахах?

– Іноді я відчуваю запах. Це може відбуватися, наприклад, коли я пишу цікавий новий твір або знайомлюсь з новим для мене інструментом, то відчуваю запах, якого в природі я не чую. Його складно описати. Я би сказав, що це енергетика, яка сприймається тобою під час активного творчого процесу. Однак таке у мене відбувається рідко. Можу запевнити, що після гарної психологічної "настройки", я бачу тональності в кольорах: Мі-мажор – золотистий, Соль-мажор – рожевий, Ля-мажор – чистий, білий, до-мінор – темний, аж зелений, а сі бемоль-мінор – темний, аж синій. Соль дієз-мінор для мене цікава тональність, бо має колір темного бузку і навіть запах його відчуваю.

– У якому стилі Ви пишете свою музику? Якою Ви бачите музику майбутнього?

– Як сучасний композитор, пишу у різних стилях. Маю таку властивість налаштовуватись на різні епохи і відчувати їх. Для мене власний стиль – це поєднання стилів, суміш з усіх них. У цьому моя індивідуальність. Я не претендую на власну музичну мову, а просто відображую внутрішній стан. Кожному настрою відповідає свій стиль. Це для мене є головним і важливим. Гадаю, я є універсальним композитором. А щодо музики майбутнього... це складне запитання. Можу тільки припустити, що на перше місце вийде індивідуальність композитора та його мікрокосмос. Я дотримуюсь такої думки, що головне не те, що в тебе входить, а те, що виходить. На мій погляд, музика виконує велику духовну місію, яка підіймає дух людини.

Олег Резцов, який є членом Національної спілки композиторів у Києві, а також і в Киргизії, радо запрошує усіх охочих на авторський концерт! Він відбудеться 21 травня у великій залі ВУКіМ о 17.00. Вхід є вільним. Задіяні музиканти з камерного оркестру «Арката», фортепіанну партію будуть виконувати сам автор, Олег Резцов та його дружина – Гелена Мосорюк. Звучатимуть твори різних жанрів. Чекаємо на чудовий вечір та гарну атмосферу!

Читайте також: Вінницький винахідник трикутних коліс: «Вони займають меншу площу, це економить матеріал»

Фото: Марина Годлевська