олександр нікітюк фото

Вінницький художник поєднає Михайла Коцюбинского та кримськотатарські орнаменти

05 липня 2015, 10:07

Сьогодні у рубриці "Персона" Vlasno.info познайомить своїх читачів із вінницьким художником, головою правління Вінницької обласної громадської організації "Лабораторія актуальної творчості" Олександром Нікітюком.

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Вінницький художник поєднає Михайла Коцюбинского та кримськотатарські орнаменти

    Додати коментар

Сьогодні у рубриці "Персона" Vlasno.info познайомить своїх читачів із вінницьким художником, головою правління Вінницької обласної громадської організації "Лабораторія актуальної творчості" Олександром Нікітюком.

Про вибір професії художника

Коли вперше в руки взяв пензлик — навіть не пам'ятає. Розповідає, що все відбувалося стихійно, природньо.

– Ходити, говорити та малювати почав одночасно. За це трохи навіть сварили батьки, бо все бруднив. Довгий час хотів бути письменником, а у шестирічному віці навіть самотужки робив книги: склеював сторінки із друкованим текстом, – згадує Олександр. – А от стати художником чи не стати — питання всього життя. Професія цікава, приваблива, з одного боку.

З іншого, розповідає, ця професія дуже важка і не завжди вдячна.

– Не завжди те, що вкладаєш у творчий процес, тобі повертається. І мова йде не так про матеріальні ресурси, як про духовні. Адже енергія, витрачена на певний мистецький об'єкт митцем, завжди повертається вдячністю глядача.

– Тому бути художником — це бути готовим до жертви. Жертви власного часу та життя.
ленд-арт олександра нікітюка фото
Ленд арт, "Несподіване проростання. Ангельське", 2012 р. с. Поповичи, Львівська обл.


Про ленд-арт "Могриця"

За спиною в Олександра — участь у багатьох ленд-артових проектах. Одним із таких є проект "Могриця".

Могриця — село у Сумській області. Від Росії його відділяє шість кілометрів.

– Там багаті поклади крейди, відтак, саме те середовище є "придатним" для митців. По-перше, це історичне місце, тут було поселення сіверців. Ландшафт дихає історією, – ділиться Олександр. – А ще там крейдяне плато. Відти брали часто крейду, використовували її у промислових цілях, а коли припинили, то потім художники отримали можливість творити у цьому місці, оскільки місцина — неначе інопланетна, бо земля та скелі там білі.
ленд-арт олександра нікітюка фото
Проект "qvadro", ленд арт, в межах симпозіуму "Могриця 2015" кураторської програми симпозіуму "ЛЮФТПАУЗА" куратора Сергія Якуніна


Тоді ж Олександр і познайомився із Олею Михайлюк, яка творила фестиваль "Шешори". Тепер разом з Олею він прокладатиме :::стежку::: від Криму до Карпат.

Про проект :::стежка:::

У 2014 році Крим захопили російські окупанти, сфальшувавши референдум.

– Подія ця неприємна для українців, кримських татар та для свідомих росіян. Агенція подій "АртПоле" не вважає, що Крим втрачений остаточно, ми хочемо зберігати такі мистецькі зв'язки. Проект :::стежка::: є одним із таких, що покликаний поєднати Україну від Криму до Карпат, сплітаючи місцеві культури із кримськотатарськими, показуючи багатогранність та багатофарбність української культури, її цінність для зовнішнього світу.

Розписи на тему орнаментів кримськотатарського художника Рустема Скибіна вже з'явилися в одному з районів Києва. У Вінниці :::стежка::: поєднає кримськотатарську каліграфію та твори Михайла Коцюбинського про корінний народ Криму. Уривки тексту "Під мінаретами", "В путах шайтана", "На камені" проростуть на фасадах бібліотек, адже думки, викарбувані на папері кількадесят років тому, зараз разюче перегукуються із сучасними подіями на півострові.

Олександр наголошує, що уривки творів будуть написані від руки.

– В цьому навіть присутня якась магія. Це можна порівняти із танцем чи піснею, рухом чи мелодією. Поєднання ідеї орнаментальності та зображальності, тематичності обігрування творчості Михайла Коцюбинського та hand-writers (ручного письма) має скласти цікаву візуальну картинку. Це має бути твір сучасного мистецтва, яким би пишалася Вінниця.

Про проект "Vin Art City"

До Дня міста у Вінниці готується багато проектів. Ще один — конкурс mural-art (форма монументального мистецтва). Художникам надасться простір для публічного донесення своїх ідей.
ленд арт олександр нікітюк вінниця фото
Ленд арт, "Terra inkognita", 2011 р. с. Поповичи, Львівська обл

– У Вінниці розпишемо дві стіни на вулиці Козицького, на Соборній, стіну кінотеатру Коцюбинського. Ці локації пропонуються художникам з різних країн, а митці, в свою чергу, пропонуватимуть ідеї для розпису.

Планується і ще один проект українських візерунків. Зараз, для початку, розмальовують керамічну плитку.

– Кожен вінничанин може залишити свій арт-слід у парку. Там є одна сіра стіна, яку ми хочемо стилізувати, як вишитий подільський рушник, але з плитки. Специфіка в тім, що кожен сегмент цього орнаменту — це буде авторська робота вінничанина. Складатиметься неповторний ефект: здалеку буде здаватися, що це рушник вишитий, а якщо підійти ближче — то це буде 3 200 малюнків, що складатимуть подільський орнамент.

Про мистецтво та війну

Якщо ставити на шальки терез мистецтво та війну, то пан Олександр відповідає випадком із життя Уінстона Черчілля, коли міністри, розплановуючи бюджетні кошти, скерували велику кількість грошей із культури на військо.

– Черчілль запитав, чому так. Йому відповіли, що потрібні ресурси та сили, аби перемогти. На що Черчілль відповів: "Якщо ми переможемо і не матимемо культури, то навіщо тобі перемагати?". Те саме можна сказати і про Україну, адже для чого перемагати, якщо ми втратимо культуру? Душа України — це її культура. Не буде душі, серця, то навіщо нам робот-країна? Для чого ці жертви, для чого перемога? Чим на вищому рівні культура — тим на вищому патріотизм, тим краща обороноздатність. Це як дві легені одного організму: культура та незалежність, державність. Якщо перестане працювати одна з легень — держава загине. Культура — це повітря для кожної людини.

Улюбленого кольору художник не має. Запевняє, що все залежить від настрою та часу.
ленд-арт олександра нікітюка фото
Х Міжнародний зимовий фестиваль мистецтва довкілля "Міфогенез", проект "Чорний вітер", 2015р. Немирівське скіфське городище

– Зараз чомусь подумав про червоний колір. Про білий. Чорний колір також подобається, оскільки він вбирає в себе інші кольори. Для мене колір — це як їжа. Вранці хочеться яєчню, увечері — каші тощо.

А читачам Vlasno.info Олександр Нікітюк бажає читати хороші книги, дивитися якісні фільми та щось колекціонувати.

Фото надані Олександром Нікітюком

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення