54-річний Анатолій Телятников — Заслужений майстер спорту з городкового спорту, Заслужений тренер України. Триразовий чемпіон світу, дворазовий срібний призер і тричі бронзовий призер чемпіонатів світу. Володар Кубка Європи – 2010. Кращий спортсмен України – 2010 з неолімпійських видів спорту. Народився і мешкає у селі Ставки поблизу Бершаді.

Городки – гра атлетична, вона потребує неабиякої сили і витримки, досконалої координації рухів. Для гри, зазвичай, використовується 15 фігур, зокрема, «гармата», «літак», «кулеметне гніздо», «тир», «вартові» тощо. Суть її полягає у тому, що кидками біт (палиць) потрібно вибити з «городка» (звідси і назва) по черзі певну кількість фігур, складених із 5 циліндричних стовпчиків. При цьому потрібно затратити на вибивання якомога менше кидків.

Жителі старшого покоління пам'ятають, як у Вінниці у 50-60 роках на змаганнях та тренуваннях городковиків збиралися багато вболівальників, особливо на спортмайданчику стадіону «Локомотив» (нині Центральний міський стадіон). Наразі у Вінниці популярність городків явно зменшилася. А центр городкового спорту перемістився у Бершадський район. А саме — у село Ставки, де живе найтитулованіший "городошник" України Анатолій Телятников. Він наразі працює тренером перспективної молоді.

Відмітимо, вихованці А. Телятникова, зокрема, Юрій Геращенко у категорії юніорів у 17-річному віці здобув золоту медаль на Кубку Європи, 16 – річна Ганна Абасова стала переможницею серед жінок (!) на Кубку світу, а Той же Юрій Геращенко в останні роки тричі поспіль вигравав звання чемпіона Європи серед молоді.

Додамо, що городки у Бершадському районі популярні і розвиваються, в основному, завдяки особистому ентузіазму, організаторській ініціативі та спортивної майстерності і роботі Анатолія Телятникова.

Наразі Анатолій Телятников активно передає свій досвід перспективній Бершадській молоді, що представляє Вінниччину на командних та особистих змаганнях всеукраїнського і вищого міжнародного рівня.

Оскільки державного фінансування постійно не вистачає, знаний спортсмен і тренер у своїй механічній майстерні разом з помічниками виготовляють те, що можуть. Зокрема, зробили два майданчики з навісом та повним ігровим полем, виготовили окремі бити. За свої гроші також купують деякі елементи фігур, а також їздять на змагання.

Анатолій Телятников (ліворуч) і Юрій Геращенко, фото Володимира Ковиліна

– Анатолію Веніаміновичу, чому Ви вирішили займатися саме цим видом спорту?

– Ще, коли я вчився у 6 класі, я побачив змагання з городків у Гайвороні, — тоді там проходив чемпіонат Союзу, і відтоді захопився городковиковим спортом.

– Раніше, зазвичай, чоловіки грали у городки. Жінки також проявляють інтерес до цього виду спорту?

– Саме так. У Європі наразі городками займаються багато жінок і між ними теж проводяться змагання міжнародного рівня, що викликає щирий інтерес.

– Кажуть, що за кордоном городками захоплються знані поважні люди, чи не так?

– Саме так. Городки для деяких з них приблизно така ж сама спортивна розвага, як великий теніс. Вони говорять, що фізичне, ігрове навантаження знімає нервове напруження від керівної роботи.

– Що треба у першу чергу для розвитку городків, зокрема, у Вінниці?

– Гроші (порівняно незначні кошти) і будівництво спортмайданчиків для тренувань і змагань. А потім фінансова підтримка городовиків. Гроші потрібні для придбання елементів фігур, біт. Адже за тренування руйнується з десяток комплектів елементів. Та й ще треба на поїздки на змагання. А інтерес у людей, особливо, у молоді, безсумнівно, з'явиться.