В рамках Стус-фесту вінничани зустрілися зі співв'язнем Василя Стуса Василем Овсієнком та журналістом й істориком, дослідником життя та творчості Василя Стуса Вахтангом Кіпіані.

Презентували книги, говорили про дві іпостасі Василя Стуса — поета і громадянина, Василь Овсієнко згадував будні в таборах суворого режиму в Мордовії та проводили умовні паралелі того часу із сьогоденням.

Обговорили і те, що Василя Стуса висували на Нобелівську премію, яку він так і не отримав.

— Як можна було допустити, аби в камері концтабору з'явився лауреат Нобелівської премії, та ще й із України? — запитував Вахтанг Кіпіані у присутніх.

Однією із причин неприсвоєння цієї премії Стусу журналіст та дослідник творчості вбачає у недопрацюванні академіків зі Швеції та неналежній (можливо, штучній) увазі до постаті Стуса.

Василь Овсієнко читав поезію Василя Стуса, пригадував їхні розмови, нестерпний побут уральських концтаборів. Та не втримувався від паралелей із сучасністю.

— Я вважаю, що Путін дуже вдало веде Росію до краху, вона розпадеться на друзки, от побачите, — переконаний пан Василь.

А от витягнути Стуса із табору — це, на думку вінницьких гостей, мала би бути найважливіша справа того часу.

— Історія Василя Стуса — це ще один злочин російського імперіалізму проти української культури. Інколи людина мала пройти через власну смерть, щоб свідчити про злочини системи, — підсумував Вахтанг Кіпіані. — З біографії Стуса варто робити політичні висновки, бо висновки — це правда.

Фото: Чарівні Блохи Святого Антонія