Володимир Гроболан — один з найбільш важких пацієнтів вінницького військового шпиталю. Боєць 30-ої Новоград–Волинської механізованої бригади не дослуживши кілька тижнів до демобілізації, потрапивши під ворожий мінометний обстріл. У бійця численні переломи таза та опіки правої руки. Лікарі дають хороші прогнози, обіцяють, що ходити буде, як і до поранення.

Зараз Володимир потрохи встає і ходить з допомогою милиць. У бійця вдома залишилась дружина і двоє діток. Старша дівчинка інвалід, в неї порушена функція ходи і мови. Військовослужбовець каже, що дружина зіткнулася з труднощами при оформленні інвалідності для дочки. Для цього потрібні чималі кошти, які він регулярно надсилає додому з військової зарплатні.

Володимир — командир бойової машини піхоти, розповідає про реалії війни. Каже, що там особливо гостро відчувається безправ'я, зрада і брехня.

— Наш п'ятий батальйон «Призрак» довго був «невпізнаним» об'єктом, по документах ми не рахувались. Звідси й назва батальйону. Останні місяці знаходились у Троїцькому, на передній лінії оборони. Постійно попадали під обстріли з важкого озброєння. Бували і тихі дні, але рідко. На цілий взвод (близько 30 осіб — авт.) у нас була одна БПМ, ще й несправна.

Боєць зізнається, що із комбатом їм не пощастило. Людина назначена «зверху» була далекою від реального життя бійців.


— Він навіть інтерв'ю давав одній із газет, що з забезпеченням у нас повний порядок, в той час, коли хлопці ходили хто в чому. Нову форму видавали тільки тим, хто демобілізується. На початку служби теж, правда, видали форму, яка швидко тріснула по швах. То й ходили всі по-різному. Величезна подяка волонтерському десанту, який ніколи не забував про нас.

Батальйон Володимира згодом перевели у 54-му окрему механізовану бригаду. Для чого була потрібна така ротація бійцям не пояснили. Але при цьому 2 місяці вони не отримували зарплати.

— Приїздили перевірки з Міністерства оборони. Після того швидко наводився порядок і з документами і постачанням, — каже Володимир.

У кінці грудня 2014 року Володимира командирували разом з іншими військовими на Яворівський полігон для отримання техніки у зону АТО.

(Нагадаємо, що 30 грудня Петро Порошенко в межах робочого візиту на Львівщину відвідав Яворівський полігон, де він вітав військовослужбовців, вручав державні нагороди. Окрім того Президент вручив сертифікати на понад сотню одиниць техніки військовим частинам, які дислоковані у Західній Україні. Це відремонтовані танки Т-64БВ, гаубиці «Піон», бронеавтомобілі, вертольоти і штурмові гвинтівки. Передану техніку мали випробувати разом з військовими того ж дня, відтак вона мала їхати в зону АТО).

Володимир стверджує, що жодної одиниці з тієї техніки в зону АТО не відправили. Натомість, з восьми бойових машин, які їм видали, до передової доїхало лише чотири, постійно ламаючись по дорозі. На одній з таких машин Володимир мало не загинув, коли вона зайнялася після обстрілу.

Загалом, Володимир Гроболан та й інші бійці розповідають про суцільне розчарування і зниження патріотизму, внаслідок тотальної несправедливості на війні. Також це відзначається після того, коли Указом Президента термін служби військовослужбовцям, котрих призвали під час третьої хвилі мобілізації, було продовжено ще на три місяці.


Фото надані Людмилою Дороженко