Вишенське озеро у Вінниці перебуває в занедбаному стані. За останні два десятки років для покращення стану водойми майже нічого не було зроблено. Мул, стічні води та сміття – ось не останні проблеми, через які купатись в міській водоймі не рекомендовано. Кореспондент Vlasno.info поцікавився, в якому стані перебуває водойма, і яким чином подібні проблеми вирішувались в закордоном.

Громада міста Вінниці вже не один рік скаржиться на забрудненість Вишенського озера. Громадські активісти та звичайні жителі неодноразово збирались громадські слухання та писали листи владі.

— Озеро має стан доволі жалюгідний. Воно не чистилось, мабуть, ніколи. На дні велика кількість мулу. Також люди кидають у водойму сміття та недопалки. Стічні води є ще більшою проблемою озера. Вони щодня стікають з каналізації будинків, які розташовуються біля озера та села Пирогова, - говорить експерт, голова Вінницької обласної організації «Зелений світ» Валерій Кульматицький.

Процес очищення озера досить трудомісткий і багатовартісній, вимагає комплексного підходу і залучення кваліфікованих фахівців. Вони виконуватимуть роботи з очищення озера від мулу, очерету і водоростей, днопоглиблення озера, облаштування фауни озера, не пошкоджуючи саму структуру озера і його навколишній стан. А це несе за собою значні фінансові витрати.

Голова Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради Володимир Ніценко сказав, що на даний час чіткого плану вирішенню проблеми забрудненості озері не існує. У депутатів йде дискусія відносно кроків, які треба зробити для вирішення проблем Вишенського озера. Зазначив лише, що парк "Дружби народів" планують реконструювати.

Наразі проблемою екосистеми міста опікуються громадські активісти. Зокрема, вже проводились громадські слухання, під час яких громада обговорювала методи вирішення цього питання.

— Пам'ятаю як колись, років 30-ть назад, читав матеріал щодо жахливого стану річок в Європі. Натомість бачимо, на що перетворились наші водойми. На них страшно дивитись. Ця ситуація потребує кардинального виправлення, – наголошує громадський активіст, директор еко-сервісу "Подільська січ" Володимир Воловодюк. – Стан водних ресурсів напряму впливає на здоров'я кожного з нас. І тому піднімати проблему та шукати шляхи її вирішення потрібно всі миром!

В Європі теж довгий час існувала проблема з водоймами. Одна з найбільших річок континенту Ельба була однією з найбільш забруднених водойм. Екосистема річки вмирала. Тому це питання вирішили на національному рівні.

З початку 1990 року діє міжнародна мережа моніторингу Ельби і її приток з метою збору і аналізу даних по 94 фізичним, хімічним, біологічним і гігієнічним забруднювачам. Починаючи з того ж часу скорочували промислове виробництво, будували нові та реконструювали старі муніципальні або промислові установки з очищення стічних вод рівень. Відтак, стан забруднення річки органічними речовинами і важкими металами став знижуватися. Так, з 1989 по 2004 рік зміст ртутних сполук в Ельбі скоротилося на 92%, органічних сполук хлору - на 87-99%, азоту - на 46%, фосфору - на 66%.

В результаті поліпшення якості води підвищилося і біорізноманіття Ельби, де до середини 1980-х років зникла половина представників макрофауни. Тобто, тваринних видів (молюсків, риб, птахів - ред.) з величиною тіла, що перевищує 10 міліметрів. У 1980-х року повністю щез атлантичний лосось. Але вже на початку 2000-х Німеччина стала другою, а Чехія першою в Європі з вилову цієї риби.

Унікальним в цьому плані стало місто Гамбург - другий за величиною європейський порт. Це перше місто континентальної Європи, в якому в 1842 році була створена централізована система водопостачання та утилізації стічних вод за прикладом британської каналізації.

Підприємство обслуговує Гамбург і близько 30 прилеглих до нього населених пунктів загальною кількістю населення майже 2 мільйон осіб. Очищення стічних вод здійснюється двома станціями загальною продуктивністю 500 тисяч кубометрів на добу, на яких впроваджена запатентована компанією стійка концепція управління стічними водами під назвою Hamburg Water Cycle. Ця система дозволяє не виливати стічні води до річок, а використовувати у відновлюваній енергетиці.

Зливова каналізація, зливи з туалетів, стоки з кухні та ванної обробляються окремо, не змішуючись. Висока концентрація органічних речовин в туалетних стоках робить їх ідеальним матеріалом для виробництва добрив або біогазу. А стоки з кухонь і ванних можуть використовуватися як технічна вода, наприклад, для промислових потреб або опалення, щоб повернутися в навколишнє середовище після очищення. Добутий в процесі очищення осад знаходить своє застосування: після зневоднення і сушіння він спалюється для виробництва енергії.

Для контролю та оптимізації роботи очисних споруд і підтримки якості води виконується постійний аналіз стічних вод. З 1999 року, за дорученням гамбурзьких влади, лабораторії міського каналізаційного господарства ведуть моніторинг підприємств, підключених до каналізаційної системи. Щорічно аналізується близько 1,5 проб стічних вод, завдяки чому здійснюється контроль відповідності стоків підприємств.

Результати аналізів можуть використовуватися як докази в судовому спорі між міською адміністрацією та підприємством-порушником, котрі допустили скид шкідливих речовин в гамбургську каналізацію.

Однією з передових країн в очищенні своих водойм є Швейцарія. Складно собі уявити, що звичні для нас знаки "Купатися заборонено" були нормою в альпійській країні аж до 1950-х років. Побутові та промислові стічні води неочищеними скидалися прямо в природні водойми.

Але на сьогоднішній день чисті ріки, струмки і озера в Швейцарії - це щось само собою зрозуміле. За якістю води ця країна не має собі рівних в Європі, а то і й у світі. Але до 1960-го року всього лише 14% швейцарських домогосподарств могли похвалитися підключенням до системи очищення стічних вод.

Роль у змінах зіграла воля народу та швейцарська пряма демократія. Скориставшись своїми невід'ємними і гарантованими конституцією цивільними правами, швейцарці в 1967 році запустили народну законодавчу ініціативу «Про захист водних ресурсів від забруднень».

У підсумку в 1971 році в Швейцарії скидання в річки неочищених стоків був суворо заборонений. Станом на 2005 року доступ до систем очищення стічних господарсько-побутових вод мали вже 97% швейцарських домогосподарств.

В даний час каналізаційна система країни має загальну протяжність 130 тисяч кілометрів, що еквівалентно довжині трьох екваторів. В країні діють щонайменше 800 водоочисних підприємств.

На спорудження національної водоочисної інфраструктури швейцарці вклали приблизно 50 мільярдів франків. Але залишаються і проблеми.

Найсучасніші очисні споруди все ще не здатні на сто відсотків відфільтрувати з води буквально всі шкідливі домішки. Тому зараз в Швейцарії розроблена і готується до реалізації національна програма, в рамках якої в період до 2040 року в країні повинні бути реконструйовані буквально всі підприємства водоочищення. Щоб стічні води були повністю вільні від будь-яких мікро-забруднювачів. На даний проект в Швейцарії мають намір витратити близько одного мільярда франків.

В Швейцарії витрати на очистку стічних вод покриваються із зборів, що стягуються на основі принципу: «Чим більше забруднюєш, тим більше платиш». Ставка таких зборів, може помітно відрізнятися від кантону до кантону, від міста до міста, змінюючись в діапазоні від 20 до 70 франків на місяць.

Отже для вирішення питання очистки Вишенського озера потрібний план, програма влади міста, громадянська ініціатива та гроші. З усіх складових успіху порятунком водойми поки що опікуються лише громадськи активісти. За їх словами, для змін потрібна в першу чергу політична воля, і тоді наші водойми можуть бути не гірші за європейські.


Читайте також. «Знищуючи природу – нищимо майбутнє» – вінничани занепокоєні забрудненням Вишенського озера. 

Фото: SwissInfo, Deartravel, wallhere, Евроминерал.