Зараз кожен вінничанин має змогу подивитись на захисні споруди «Лінії Сталіна», побудовані у 1930-х роках.

Взагалі «Лінія Сталіна» в 1930-х роках – оборонна лінія на кордоні СРСР (до 1939 року), що складалася з укріпрайонів (УР) від Карельського перешийка до берегів Чорного моря.

Спочатку їх планувалось 13 одиниць, а потім з'явилися ще 8 укріплених районів уздовж західних рубежів Радянського Союзу. Рішення про будівництво Могилів-Подільського укріпрайону, який у службових документах називають також Могилів-Ямпольським, прийняли у 1931 році. Тоді комісія оборони прийняла рішення про початок будівництва в Українському військовому окрузі 5 нових укріпрайонів: Коростенського, Летичівського, Могилів-Ямпільського, Рибницького і Тираспольського.

Протяжність укріпрайону 120 кілометрів, глибина до 5 кілометрів. За радянськими даними в ньому знаходилось 240 кулеметних дотів і 18 артилерійських дотів. Споруди розташовувалися безпосередньо на березі Дністра. Основним завданням цього УР було прикриття лінії державного кордону, посилення природних перешкод, захист району, розгортання польових армій.

Сьогодні мова піде про бункер, який знаходиться у селі Серебрія Могилів-Подільського району. Оборонна споруда знаходиться на вершині пагорба, звідки відкривається чудовий краєвид на села Юрківці, Серебрія та на Дністер.

Вхід у бункер відкритий і там абсолютно безпечно. Ця споруда зроблена так, що ще 100 років стоятиме і не буде руйнуватись. На відміну від вінницького командного пункта «Скала», цей бункер у 10 раз більший і по ньому можна ходити годину, поки все не обійдеш. Тут майже нічого не залишилось, окрім бетонних стін. Є ще залишки комунікацій та труб.

Єдине, що вдалося знайти, це звичайне ліжко. Але якщо переночувати у такому вологому приміщенні, у цієї людини буде як мінімум запалення легенів.

Сміття у бункері мало, що говорить про те, що люди тут бувають не часто. Дивує те, що зустрічається тут багато обгорток від цукерок, печива, шоколаду, а не пляшки від спиртних напоїв, як зазвичай це буває у покинутих будівлях.

Ви не заблукаєте у бункері, тому що усюди є позначки, куди йти на вихід.

– Ми рідко тут буваємо. Для туристів воно перший раз цікаво, а коли живеш біля нього, то вже не тягне сюди, ми рідко з компанією у бункері збираємось. Це як для вінничан фонтан Рошен. Я думаю ви на нього теж не звертаєте уваги і буваєте там доволі рідко, – припускає місцевий мешканець Андрій Педан.

Дістатися до бункера можна автобусом з Могилів-Подільського до Серебрії або вийти з потяга на станції Сулятинська і далі йти пішки.

Фото та відео Влада Боднара