Село Матейків Барського району, що на Вінниччині багате архітектурними пам'ятками минулого та сьогодення. В самісінькому центрі села збереглась 250-річна козацька церква. Біля сільського клубу за кошти сільського голови поставили пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. А неподалік села місцеві меценати спорудили два пам'ятники на могилах розстріляних євреїв, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

– Село було розташоване серед лісів та долин. Площа для обжинків була дуже хорошою. Люди мали вдосталь деревени аби будувати помешкання для себе та свійських тварин. У лісах, які й зараз оточують село, ще й зараз тут можна побачити двохсотрічні дуби та сосни. На верхівці річки спочатку жив один лісник Матвій з родиною, потім біля нього почали будуватись люди. Але назва так й залишилась: до 1922 року село називали Матвійків, а вже за радянських часів Матейків, – розповідає місцевий житель В'ячеслав Кучерук.

У селі всі люди дуже бережуть історичну спадщину: є два музеї, в яких історики та вчителі зібрали все – від старовинних предметів побуту до одягу. Зустрічаються навіть знаряддя праці 300-річної давності.

– Найбільше наші старожили згадують й переказують повоєнну історію, коли в село наїхало багато підвод з румунами й німцями, які хотіли вивезти з току все зерно. Але вони не встигли цього зробити, бо прийшли партизани, які їх перестріляли. Селяни порадили партизанам йти з села не дорогою, а лісами, бо фашистам вже хтось про цей випадок доніс. За пару годин село живим ланцюгом оточили німці й почали шукати партизанів. Перевертали навіть купи з сіном та соломою, але наших солдатів не знайшли, – каже Кучерук. – Коли вони нікого не знайшли, то зібрали всіх молодих хлопців, прив'язали до воза з трупами й змусили йти аж до Бару пішки.

У лісі неподалік села знаходиться криничка із цілющою водою, до якої ще з весни починають з'їжджатися люди зі всього району, щоб набрати води, яка багата сріблом та корисними мінералами. В самому селі функціонує завод з розливу води, який забезпечує мінералкою всю область.

Петро Гребенюк

– Дуже люблю рідне село й постійно намагаюсь його реорганізувати й відновлювати історію. Свято вірю в те, що без знання минулого ми не можемо розраховувати на світле майбутнє. Тому постійно заохочую людей вивчати й зберігати культурні пам'ятки й постійно будувати нові, – говорить сільський голова Петро Гребенюк. – Окрім цього сам постійно намагаюсь його відновлювати й шукати можливі шляхи й меценатів. Об'єднав у одному приміщенні школу, яка закривалась, й дитячий садочок. Нещодавно разом із спонсорами відремонтували це приміщення, купили два комп'ютери в комп'ютерний клас. Плануємо відремонтувати будинок культури та провести водогін до кожної хати.




пам'ятник розстріляним євреям


пам'ятник Тарасу Шевченку

Фото Мирослави Слободянюк