Декомунізація не зачепила назви двох вулиць села Волошкове Іллінецького району, повідомляє кореспондент Vlasno.info.
Жовтневу та Травневу не перейменували, бо їх назви аж ніяк не пов'язані з радянщиною.
– Назва Жотневої пішла від місяця жовтень, – пояснює староста Купчинецької сільської ради Валентина Мазур (Волошкове до грудня 2016 року входило до складу Купчинецької сільради – прим.авт.). – Перший приватний будинок на цій вулиці почали будувати саме в жовтні, в цьому ж місяці копали котловани і під інші будинки. Перші будинки в селі зводили зі шлаку. З часом почали будувати і цегляні.
За такою ж аналогією назвали і Травневу. На цій вулиці зводили казенні будинки: двоповерховий на вісім квартир та чотири будиночки по чотири квартири кожен. А ще на Травневій руйнується гуртожиток, який став «дармовим» житлом для тих, хто шукав у селі кращої долі. Зараз у гуртожитку ніхто не живе. А у 60-ті роки минулого століття тут осідали люди, які приїздили в село на роботу. Були серед них і ті, хто відсидівши виправний термін у в'язниці, шукав нового життя у радгоспі «Кам'яногірський цукрокомбінат», який займався вирощуванням зернових та цукрового буряка. Саме цей радгосп і став відправною точкою для утворення села, яке до 21 грудня 1989 року називалось Купчинці-1. Перші мешканці приїхали сюди на початку 50-х років минулого століття на роботу. Згодом почали будувати для них житло. Крім житлових будинків, які розташовані на двох вулицях (більше вулиць немає – прим. авт.), у селі є ще магазин, який і досі функціонує.
Мешканці сусідніх сіл кажуть, що у Волошкове приїздили «мох і болото». Правда, сьогодні в селі вже майже нікого не залишилось з тих шукачів кращого життя та роботи.
– У селі проживає 90 людей. Десь 20 – це молоді люди, шестеро – дітей, а решта – пенсіонери, – каже Валентина Олексіївна. – Дітей у садочок та до школи за два кілометри в сусіднє село Купчинці возить автобус. Там же і ФАП.
Асфальт з Жотневої та Травневої давно зліз. Люди в селі живуть з того, що працюють на присадибних ділянках та здають свої землі в ореду. Більше ніяких заробітків. У Волошковому є водопровід. Обігрівають свої помешкання волошківчани дровами. Крім гарної назви в селі нічого надзвичайного немає.
Щодо назви, то її запропонували самі мешканці. Село розкинулось посеред поля: навколо 2,5 тисяч гектарів родючої землі. Влітку поля вкривав синьо-червоний туман з волошок та диких маків. Наприкінці 80-х років минулого століття селяни на сході села і зійшлися на Волошковому. З грудня минулого року село увійшло до складу Дашівської об'єднаної громади.
Ілюсративні фото: ic.pics.livejournal.com
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter