Маловідома в Україні, проте, досить шанована в Османській імперії Турхан Хатідже-султан була родом із Вінницької області. Вона навіть центром санжаку (регіон в провінції, яким управляв син султана - ред.) для свого сина обрала місто Бар. Про це кореспондентці vlasno.info  повідомив краєзнавець із міста Бар Микола Йолтуховський.

– Майже все своє життя займаюсь вивченням історії рідного міста, й якось натрапив на цікавий документ. Виявляється, що у 1672 році за Бучацьким договором було утворено Подільський еялет з 4 районів, де місто Бар стало його адміністративним центром. І очолював цей еялет майбутній султан Османської імперії Мехмед IV. Весь час поруч з ним була його мати Турхан Хатітже-султан. Вивчаючи її історію, я дізнався, що вона була 1627 року народження, й в 12 років потрапила до гарему султана Ібрагіма Першого. В 15 років народила йому сина, майбутнього султана Мехмеда IV, – розповідає краєзнавець. – Цікавим є те, що називали її Надія Ладижинська, проте в самому Ладижині інформації про неї немає.

Турхан стала останньою представницею Султанату жінок і жінкою-регентшею. Вона активно займалася благодійністю, і в народі була відома як покровителька бідних. Також серед українських істориків її називають найвеличнішою правителькою, оскільки саме за її правління Османська імперія, як ніколи раніше, була прихильна до України, надаючи їй політичну та військову підтримку.

– Своїм успішним урядуванням Турхан творила також історію України, її імя згадується поруч із такими видатними українцями, як Богдан Хмельницький, Іван Виговський та Петро Дорошенко. На думку Михайла Грушевського, Богдан Хмельницький в останні роки своого життя зневірився в порядності московського царя та його бояр, і уклав угоду про протекторат Османської держави над Україною, – ділиться інформацією Микола Йолтуховський. – Проте, найміцнішу співпрацю з султаном мав гетьман Петро Дорошенко, якому у 1669 році султан Мехмед за сприяння своєї матері Турхан надав титул бея українського санжаку. Дорошенко був переконаний, що: "турчин прийде і назад, додому піде. А ось, як москаль чи лях сядуть на рак козакові, то вже на віки вічні".

Війська султана за сприяння валіде Турхан у всьому підтримували Петра Дорошенка. Й вже у 1672 році вони завоювали фортецю Кам'янця-Подільського, яка раніше вважалась неприступною. В той час турецьке військо відзначалося гідністю та честю. Вони дали гарантії безпеки життя і майна всім міщанам, які матимуть бажання залишитись жити в місті. Також гарантувалось вільне проведення церковних служб у християнських храмах. Крім того, султан разом із матір'ю скасували кріпосне право, чим самим наголосили, що їхні піддані – вільні люди.

– Хоча інформації про правління Османської імперії на території Бару до сьогодні залишилось дуже мало. Проте, серед людей збереглась легенда, що у 1699 році, коли турки залишали Бар, переправлялись річкою і кинули скриню із золотом. Вважається, що та скриня досі є на дні річки, яка, на жаль, з роками дуже замулилась, – каже Микола Павлович.

Нагадаємо, 76-річний краєзнавець Микола Йолтуховський із міста Бар знає напам'ять всі визначні місцеві дати, історію кожного історичного приміщення та роки керування всіх головуючих в місті, починаючи із найдавніших часів. Чоловік протягом усього життя досліджує історію міста, й навіть, у свій час, проміняв посаду завуча школи на посаду секретаря райкому, аби мати доступ до архівів, щоб зберегти для нащадків правдиву історію.