У Римо-Католицькому храмі Пресвятої Марії Ангельської екскурсії вже стали звичними. На великі свята чи у вихідні у храм залюбки пускають туристів та допитливих вінничан, щоб пройтись підземеллям. Священики Спасо-Преображенського кафедрального собору теж вирішили не пасти задніх та почали проводити тестові екскурсії. На одну з таких і потрапив кореспондент Vlasno.info.

Ми зустрілись біля входу до храму та зайшли в середину. Там нас зустрів отець Віталій, який розповів про істрою монастиря.

Храм не православної архітектури і будувався, як католицький домініканський монастир. Після Берестейської унії 1596 року на Поділля прийшли єзуїти, а після них домініканці.

Спочатку домініканці побудували дерев'яний храм, бо не вдалось зробити кам'яний. За допомогою брацлавського судді Михайла Грохольського в 1758 році був збудований храм побудували.

— Храм зводили на земельній ділянці, яка належала помічнику вінницького судді Порубінському. Коли він померав, то хотів віддати цю землю єзуїтам. Про його намір дізнався Грохольський і запропонував цю землю викупити. Єзуїти підняли тоді гвалт, що він зробив це обманом. Але Грохольсьский подарував землю домініканцям і вони почали будувати храм, - розказав отець Віталій.

Проте, коли почалось будівництво, єзуїти почали йому перешкоджати. Місцеві робітники через кілька місяців після будівництва відмовились від роботи, бо почали чути вночі дивні звуки та невідомі видіння. Їх залякували єзуїти. Потім найняли робітників з інших міст та архітектора з Німеччини і побудували храм.

Після приєднання Поділля до Російської імперії, домініканці залишили храм і він перейшов до православної громади. Тоді була директива, щоб всі неосвячені католицькі храми, в яких вже вели службу але, де були поховання фундаторів католиків, закрити.

— Грохольський, коли будували храм, попросив зробити крипту, де б ховали його родичів і, на час передачі вже було 14 поховань. Місцевий поліцмейстер вирішив докласти зусиль, щоб службу призупинити. Але батюшка цього не допустив та освятив собор. Поліцмейстер написав донос губернатору і його звільнили з посади, - каже отець Віталій.

Далі ми послідували коридорами храму та зайшли до маленької кімнати біля вівтаря, де досі зберігається оригінальний розпис. Там можна побачити ілюстрації з біблейських легенд. Зокрема знаменитий епізод Тайної вечері Христа з апостолами.

Отець Віталій розповів про курйоз, що стався під час розпису монастиря.

— Храм - місце призначене Богу. Розписи в храмі зазвичай біблійні. Є в нас один розпис розп'яття Ісуса Христа. Поряд з Ісусом розп'яли і двох розбійників. За Біблією той, хто був праворуч - покаявся, а ліворуч - ні. Але коли розписували храм, то написали того розбійника, що розкаявся спиною до господа, що він ніби його хулив, а того, що не покаявся з німбом. А коли художникам сказали: "братці ви що наробили", вони переписали голову розбійнику, що він ніби до Господа розвертається і дивиться через плече та домалювали німб. З таким сюжетом немає жодного храму в світі, - жартує отець Віталій.

Нам вдалось заглянути до вівтаря, але заходити туди не дозволили. Далі ми направились через колишні келії до внутрішнього дворику - атріум. За статутом домініканців не можна було розпалювати багаття біля келій, але в умовах наших зим це потрібно було робити. Тому довелось зробили спеціальні отвори у стінах, з яких від кухні йшло тепле повітря. Зараз отвори прикрили.

Тепер в келіях є все необхідне, навіть пральна машина. І там зараз переодягаються священники.

В атріумі красивий маленький сад, який за часи радянської влади був повністю занедбаний.

— Коли собор передали церкві, після розпаду СРСР, тут було все в жахливому стані. В нижньому храмі був склад риби, а на місці атріуму - смітник. Ми все повиносили самі, прибрали. Тепер тут знову гарно. Зазвичай сюди приходять фотографуватись після вінчання, - каже отець Віталій.

З атріуму через головний зал ми пішли до дзвіниці. Довгі дерев'яні гвинтові сходи та ще кілька східці залізних привели до дзвіниці, де, до речі, ще зберігся один оригінальний дзвін. Через вікно дзвіниці відкривається панорама на Вінницю. Батбшка навіть дозволив вдарити у дзвони.

Крім основного храму в Спасо-Преображенському соборі ще є підземний храм. Його побудували в ХІХ столітті, щоб правити службу в взимку, коли у верхньому було холодно. Зараз у нижньому храмі проходять вечірні літургії по п'ятницях та ранкові на вихідних. Нижній храм призначений для дітей.

Кінцевою нашою зупинкою стали Мури - внутрішній двір храму. Зараз ця пам'ятка архітектури в жахливому стані, до якого довела радянська влада: засипали половину старої конюшні землею. Десь чверть ділянки покривають дерев'яні перекриття - це накриті місця археологічних розкопок.



Читайте також: Ахматова, ліфт для книжок, невідомі будинки та золотий скарб: не банальна прогулянка «Вінницькими садками» 

Фото: Андрій Оленін