Ця дерев'яна церква просто просякнута українським духом. Починаючи від місця її розташування і закінчуючи вишитими рушниками в інтер'єрі храму.

Знаходиться Михайлівська церква в селі Вороновиця Вінницького району Вінницької області. Типове село на Поділлі. Розташувалася вона на схилі пагорба біля невеликого ставка. Рік побудови — 1752. Дерев'яна, тризрубна, триголова. Всі зруби восьмигранні. За архітектурою схожа на вінницьку Миколаївську церкву, тільки ця трохи менша в розмірах. Типовий представник народної української козачої архітектури.

Церква відкрита, коли в ній правиться служба під час релігійних свят і ранкової недільної служби. В інший час вона закрита. Щоб її подивитися зсередини, потрібно дозвіл сільського голови, оскільки церкву неодноразово грабували.

Привертає увагу велика кількість ікон, переданих разом з рушником після похорону одного із жителів села у церкву. Строкатість традиційних рушників надає інтер'єру народний колорит, затишок і своєрідність. Викликає бажання вдивитися, порівняти техніку виконання вишивок — цього найдавнішого українського мистецтва. Найчастіше можна побачити вишиті гладдю квіти — за зразками з альбомів. Але ось і старовинні полотняні рушники з поперечним геометричним орнаментом червоних і чорних ниток, вишитих хрестом.

Рушник проходить через все життя українця: на ньому він народжується, хреститься, вінчається, сходить в могилу; рушником прикрашають ікони, сімейні портрети і фотографії, на ньому підносять хліб-сіль.

— З першого разу я до церкви не потрапив. Вона знаходиться у глибині села і до неї тоді дороги були розмиті дощами. Другий раз, коли був у Вороновиці, я все-таки до неї потрапив і не шкодую про це. Дуже красива і місце розташування ідеальне для неї. Шкода, що церква була закрита і не вдалось зайти до середини, — говорить вінничанин Артем Мухортов.

Дістатися до храму можна з кінцевої тролейбусної зупинки «вул.Чехова» з Вінниці, пересівши на будь-яку маршрутку у напрямі Немирова.

Використовувалися матеріали derev.org.ua

Фото: влад Бондар