У Вінницькій області, трохи західніше міста Жмеринки є тихе і спокійне село Межирів. Зараз ніколи не подумаєш, що раніше тут вирувало життя.

Письмові згадки про Межирів зустрічаються з XVI сторіччя. Наприкінці XVI сторіччя Межирів був багатолюдним поселенням, якому за клопотанням Барського старости Станіслава Гольського було присвоєно статус містечка і даровано в 1591 році магдебурзьке право. Вінниця отримала магдебурзьке право лише у 1640 році.

Межирів, як місто, "поховала" у 1903 році сусідка Жмеринка. Через неї пролягла залізниця і Межирів залишився в обабіч. З часом багато жителів переїхали в Жмеринку. Межирів потихеньку спорожнів і перетворився на маленьке село.

Сам Межирів був єврейським містом. У 1847 році в Межиріві проживало 986 ​євреїв, в 1897 році - 1345, що становило близько 60% всього населення містечка. Основними заняттями єврейського населення Межиріва була торгівля і ремесло.

У 1889 році тут діяли дві синагоги. У 1914 році в містечку було вже три синагоги. Євреям належала аптека і 20 лавок. У 1925 році вихідці з Межирова заснували в Херсонському окрузі єврейську землеробську колонію «Червоний орач» (20 сімей, 107 чоловік).
У липні 1941 року Межирів зайняли фашисти. Частина єврейського населення була вивезена в містечко Браїлів і там розстріляна. 8 квітня 1942 року в Межирові було розстріляно 279 євреїв. На 2012 рік євреї у Межирові не проживають.

Межирів цікавий для урбаністичного туризму. Тут багато покинутих будівель, храмів і синагога. На околиці села є занедбані печі, які всі по необізнаності приймають за залишки замку, який тут був кілька століть тому.

— Я сюди їздив виключно щоб подивитися і полазити в покинутому костелі. Усередині ще можна помітити фрески і написи польською мовою. Місце дуже атмосферне. Раджу всім тут побувати, хто опиниться в цих місцях, — розповідає вінничанин Артем Мухортов.

Дістатися сюди можна на автобусі зі Жмеринки.

Використовувалися матеріали та фото сайту photohunt.org.ua