Водяних млинів на Вінниччині збереглося багато. Здебільшого до наших днів залишилися лише самі будівлі млинів, а механізми самого млина не збереглися. Виключенням є Круподеринський млин.

Село Круподеринці знаходиться у Погребищенському районі. Сільський млин побудований у 1896 році на березі річки Рось. Звів млин граф Ігнатьєв, який тоді володів Круподеринцями. Колись зі сходом сонця приїздили до млина люди не тільки з ближніх сіл, а й із сусідніх районів. Млин працював з раннього ранку до пізнього вечора. Мололи тут гречку, ячмінь, пшоно, горох, борошно 3-х сортів, дерли кутю, душили олію.


Спочатку механізми млина приводились у рух водою з Росі, а пізніше, у радянські часи, електродвигунами. При вході до млина красується табличка з ледве помітним написом – Млин питель. Питель – система механізмів, яка дозволяла отримувати борошно високої якості. У радянські часи в Круподеринцях розпочалося будівництво гідроелектростанції. Але пізніше з будівництвом ГЕС щось не склалося. Все, що лишилось від цієї грандіозної задумки – дамба на річці Рось.

– Літом біля млині збираються всі діти села, щоб покупатися. Млин з часом руйнується, адже йому 119 років і, за ним ніхто не дивиться. Але в нього зберігся початковий механізм і можливо, хтось з часом приведе його в робочий стан, – каже місцева мешканка Олена.

Після проведеного ремонту в 1963 році підвищилась якість продукції млина. Млин працював у селі до 1991 року. Спочатку розвалилась олійня, перестали вироблятись крупи, а згодом перестали молоти.

Дістатися до млина можна електричкою Козятин-Жашків або автобусом зі Східного автовокзалу з Вінниці.

Використовувалися матеріали travel.creature.biz.ua