Тренер з Оратова Микола Іванович Беренгович змушений продати власну хату, аби стати на ноги. Важка хвороба тазового суглоба поставила крапку не лише в його тренерській кар'єрі — з офіційної роботи в Оратівській РЕМ, де він працював електриком, також попросили звільнитись, мовляв, інваліди не можуть працювати на такій роботі.

– Я працював у РЕМ багато років, паралельно вів секцію самбо в дитячо-юнацькій спортивній школі «Спартак-1» міста Оратів. Але тренувати дітей для мене стало не просто роботою, а справою життя. За весь час мною виховано 125 учнів. Серед них багато кандидатів у майстри спорту, майстрів спорту, призерів змагань, навіть чемпіони світу з самбо. Хоча, чесно кажучи, вони всі чемпіони. Ми тільки на змаганнях виступимо, як до дітей з вишів підходять і запрошують на навчання, – розповідає Микола Іванович. – Для нашого міста така секція дуже важлива. Пишаюсь нашим чемпіоном Петром Давиденком. Цього року він поїде на змагання, чемпіонат світу з самбо. Мені з федерації дзвонили, питали, чи ми будемо, кажуть, Оратова на карті не знайшли, а про чемпіона вся федерація говорить. Впевнений у його перемозі. От єдине що, мені б на ноги стати. Бо дуже багато ще треба зробити. Учнів багато, треба з ними займатись. Заради цієї справи я живу.

За своє життя Микола Іванович шалених статків не нажив. У спорт пішов заради свого сина, щоб виховати його справжнім чоловіком, а вийшло так, що разом з власною дитиною виховав ще десятки чужих синів і зробив з них чемпіонів. Збудував власним коштом зал в Оратові для дітей, щоб вони могли займатись самбо, купив туди спортивний інвентар, який коштував чималих грошей. Вкладав у спорт усього себе.

– Він на всі тренування возив дітей сам. Шукав буса, щоб дітей завезти, шукав гроші по підприємцях, усе сам. Батьки учнів допомагали як могли, та ви ж розумієте, щоб участь взяти в змаганнях, грошей потрібно немало, – говорить друг Миколи Івановича Роман Дробаха. – Він усе робить для своїх учнів, дуже ними пишається. Та коли допомога знадобилась йому, звернутись по таку велику суму було ні до кого. Сто тисяч гривень — гроші для тренера з Оратова великі. Якщо він хату продасть, то жити буде з мамою в спортивному залі, більше немає де.

На пенсію інваліда другої групи особливо не проживеш, 1600 гривень ледве на два тижні може вистачити. Лікування можливе в Україні, готові прооперувати в Києві, Черкасах або у Вінниці. Вартість операції по заміні суглобу залежить від протеза. Замовити його потрібно в США, Німеччині або Італії. Харківські та китайські протези дешевші, але, на жаль, працюватимуть лише п'ять років. Тому змушені замовляти імпортні, дорожчі. На операцію потрібно щонайменше 100 000 гривень. Та часу на збір коштів не так багато. Тренер уже розглядав багато варіантів, де можна знайти потрібні кошти. Кредиту не дають, статків таких у родини немає, от і змусила доля продавати хату та разом зі старенькою 80-річною мамою переїжджати до спортивної зали.

По допомогу звернувся в останню чергу, від безвиході. Микола Іванович — людина скромна, соромиться допомоги в людей просити, але розуміє, що власним коштом не зможе вилікуватись. Операція потрібна термінова, за два тижні потрібно знайти всю суму. Просимо всіх долучитись до доброї справи й допомогти стати на ноги людині, яка виховала наших українських чемпіонів. Кошти можна відправити на номер картки «ПриватБанку»: 5168 7426 0697 3414 (Микола Іванович Беренгович).



Головне фото надане Миколою Беренговичем