Життя у місті вирує навколо людей. Але окрім них у Вінниці живе багато тварин, які також мають своє особисте життя, що варте уваги. Саме про них сьогодні піде мова, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

На жаль, ці маленькі мешканці Вінниці не вміють говорити. Інакше могли б "поділитись" з нами своїми міркуваннями.

Прогулюючись вечірнім містом, у траві часто можна почути, як хтось фиркає і щось там шукає. Це їжаки, які виходять на нічне полювання.

Щось в мене сьогодні не дуже вдале полювання. Вже годину ходжу і нічого не знайшов цікаво. Зараз піду у сусіднє подвір'я, там завжди щось є смачненьке, – каже їжачок Садочок.

Двох білих лебедів на водоймі біля входу в Центральний міський парк знають усі вінничани.

Ми чудово знаємо, що подобаємося людям. Тому любимо плавати та хизуватися перед натовпом, який ще й годує нас. Сьогодні ми, як бачите, зі своїми дітками. Вирішили їх на прогулянку з собою взяти та з людьми познайомити, – каже мати-лебединя, яка не забажала нам називати своє ім'я.

А я пес Володька. У цей спекотний день я приліг у затінку біля трамвайної зупинки. Хоча на громадському транспорті я іноді люблю кататися, щоб побачити світ та знайти нове місце харчування та проживання, – відповів нам великий рудий пес.

Ой, щось ви не дуже вчасно в мене інтерв'ю берете, але я вам швидко відповім. Я кіт-ловелас Алєхандро цього двору. Люблю кішок і вони мене теж, тому що такий красень не може не подобатися. Саме зараз я на побаченні зі своєю подружкою Дашею, тому прошу мені не заважати, – сказав кіт і продовжив своє "побачення", яке ми мало не зірвали.

Але не всім котам щастить так, як Алєхандро.

Та вирішили з хлопцями вийти ввечері та познайомитися з дівчатами. Ну щось нікого ще не зустріли. Мабуть, вони всі сплять, – каже один з котів своїм "друзякам".

Ми звичайні жовті слимачки, які гуляють тільки уночі. Але це для нас погано. Люди нас не бачать і можуть розчавити. Тому ми дуже обережні, – каже слимачок Степан Андрійович.

Мур-мяу. Я так гарно спав, а ви мене потурбували. Та що мені сказати. Я кіт Васька. Дуже ледачий і цим пишаюся. Я тільки їм та сплю, – сказав кіт, позіхаючи, та знов заснув.

Ви хто такі? Я вас не знаю! Йдіть звідси, поки я вас не покусав. Це мій двір, в якому я встановлюю свої правила. Нікого чужого у своє «царство» не пущу, — сказав агресивно налаштований маленький песик і гавкнув.

Мене налякали злі собаки, тому я від них сховався на дереві, щоб не дістали. Посиджу ще тут і злізу. До речі, там за поворотом вже немає великої чорної собаки? – питає пухнастий кіт Барс.

Я обожнюю, коли мене чухають. Якщо люди на мене звернули свою увагу, то я до них підходжу і перевертаюсь на спину, щоб вони мені почухали животик, – каже пес Сірко.

Фото Влада Боднара