Унікальний проект готують до запуску на Вінниччині. Він має на меті пропагувати українське та відроджувати подільську кухню. Ініціатори проекту "Гастрогід" проведуть гастротур для гостей області та зроблять вінничан більш обізнаними у власній історії, повідомляє Vlasno.info.

– Нам вже є чим пишатися. Всі, наприклад, знають про вінницьке сало. Якщо хтось не возив вінницьке сало в якості подарунка, значить, він взагалі не робив подарунків з Вінниці. Також у нас є вінницький хрін, картопля по-уланівськи. А деякі страви ми взагалі позабували. Забули, що вони наші, рідні, а не заморські, - запевняє одна з ініціаторок проекту Олена Павлова. - Нам потрібно відроджувати своє, власне. Адже коли ми купуємо суші, пасту, соус Камамбер, то чию країну ми підтримуємо?

Про виникнення ідеї "смачних" туристичних маршрутів розповіла рестораторка Інна Кривешко, яка 2013-го року відвідала гастротур у Львові.

– Нас водили, як маленьких дітей: походили, нас погодували, погуляли, знову погодували. Дуже усім сподобалось, захотілось подібне започаткувати у нас, - зізнається вона. - У Києві також багато хто перейшов на нашу національну їжу. Адже гостям нашої країни цікаво спробувати саме національну українську кухню. Решту вони й у себе скуштують. Так, наша їжа жирнувата, але тоді задача кухаря її адаптувати, "полегшити". Маємо дуже багато закладів харчування. Впевнена, що вони залюбки зголосяться стати партнерами нашого проекту, якщо я прийду і скажу, що раз на тиждень привозитиму дві групи по 20 людей.

Відтак, засновники проекту розроблять спеціальні гастрономічні маршрути. Планують, що таким чином відкриють потенціал Вінницької області.

– Гастрономічний туризм дозволяє вижити й маленьким крафтовим виробництвам, тому такий проект несе дуже важливу економічну складову. Будемо робити акцент не на ресторани, а на приватні садиби. Такі, де вирощують рідкісні сорти рослин, де збереглись старовинні рецепти приготування страв, де вміють робити наливки замість незрозумілої якості вина, що нам привозять, - зазначає Олена Павлова.

Начальник відділу цінової політики та розвитку споживчих ринків Департаменту міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької ОДА Василь Головченко додає, що гастрономічний туризм є візитівкою багатьох країн.

– У нас є безліч визначних пам'яток. Проте, крім популяризації туристичних об'єктів потрібно проводити й фестивалі, не забувати про промоцію та якійсь розваги, - каже він. - Лише гарного місця замало, треба відзначатись якоюсь унікальністю.

Починають запуск проекту з набору 20 претендентів на нову для Вінниччини спеціальність — гастрогіди. Два місяці відводять на прийом заявок. Поза конкурсом братимуться люди з інвалідністю. Припускають, що до проекту будуть залучатися люди з числа переселенців. Наразі перші заявки надійшли з Бару, Жмеринки, Хмільника.

– Гастрогід — це не професія, а мрія! - запевняє Олена Павлова. - Ти смачно їси, багато подорожуєш, тебе вчитиме Костя Грубич, ти їздитимеш до іменитих кухарів, - це все круто! Кожен гастрогід має обов'язково вести свій відеоблог. Тренерами будуть телеведучий Костя Грубич, рестораторка Інна Кревешко та я. Будемо залучати й інших відомих рестораторів та блогерів. Показати принади подільської кухні — це одне, а розказати про страви так, щоб слухачі облизувались ще до того, як скуштують страву, - зовсім інше.

Співзасновниця проекту наголошує, що інформацію про історію подільської кухні так просто не знайти. Адже про неї немає окремої книги.

– Тому збирали все крихтах, - розповідає. - Наприклад, Шура Шемет у Чечельницькому районі знайшов книгу польською мовою "Поради молодій дружині", як і з чого готувати. А загалом інформацію збирали по бабусях, по архівах тощо. Коли йдеш у глибину, дізнаєшся дуже багато цікавого. Це такий пласт, який хочеться розкривати далі й далі. Наприклад, що перша кав'ярня у Європі з'явилась на Поділлі, у Кам'янець-Подільському. А потім вже почали й у Європі з'являтись. Мало хто знає, що імеретинський шафран — насправді це наші чорнобривці. Бездріжджовий хліб — це теж наше. Здавна у нас готують каші, які зараз дуже популярні в Європі. Дикий рис — теж наш, у Могилів-Подільському районі його називають риж. Й макову олію в нас робили. А картоплю, виявляється, обсаджували коноплями, щоб не було колорадського жука.

Окрім напрацювання маршрутів, засновники проекту збираються відкрити Лабораторію подільської кухні. Щоб раз в тиждень на свіжому повітрі готувати страви, притаманні нашому регіону.

Також знавці подільської кухні наочно продемонстрували приготування подільської страви, яка дуже схожа на карпачо.

– Беремо червоний буряк, ріжемо тоненькими кружальцями, обмочуємо у соусі з бальзамічного оцту з молодим медом та невеликою кількістю олії, - коментує дії Олена Павлова. - Притрушуємо молотим перцем. Зверху викладаємо кульки сиру. Краще брати козячий. Якщо немає, може бути і коров'ячий, згодиться фета або інший. Посипаємо петрушкою, і страва готова. А ще ми презентуємо продукти, які є гордістю подільської кухні. Це все історичні пласти міст і містечок, де ми буваємо. Це не тільки цікаво, але й смачно.

Нагадаємо, вінничани цілу ніч готували солодощі для гостей мечеті.



Фото Тетяни Щербатюк