У селі Погоріла Теплицького району Вінниччини мешкає три покоління вишивальниць. Вони передають науку вишивання від матері до доньки вже багато років. Вся родина носить вишиті власноруч сорочки, а їх рушники та картини прикрашають музейний куточок «Погорільська світлиця». Про це кореспондентці Vlasno.info повідомила вишивальниця Ганна Дзвониська.
Із давніх часів вишиванка вважалася особливим одягом для українців й мала певне сакральне значення. Люди приділяли увагу не лишень візерунку, зображеному на полотні, а й тому, хто її вишивав та з яким настроєм. Найкращою вважалась сорочка, вишита мамою для дитини. На жаль, у наші часи багато традицій втрачено, проте у родині Дзвонинських їх намагаються відновити.
– З раннього дитинства я відчувала у нас в хаті цю неповторну атмосферу вишивання, особливо взимку. Цікаво, що моя мати Марія Філімонівна Шевчук не вміла вишивати, поки її не навчив вишивати чоловік, мій батько. Ми сідали усією родиною і вишивали рушники. З часом мама так захопилась, що це стало її улюбленим заняттям. Тоді любов до вишивання прищепилась й мені. Спочатку сорочки для мене вишивала мама. Пізніше я почала працювати у сільському Будинку культури, й вишивала їх сама. Коли стала директором клубу, виробів у мене стало набагато більше. Рушниками прикрашали зали, а вишиванки одягають діти на виступи, – розповідає Ганна Дзвониська.
Молодша донька Ганни, 13-річна Олеся Дзвониська, не зважаючи на те, що має інвалідність (хворіє на злукову хворобу кишківника від народження), активно займається вишиванням, працює з папером і навіть з вчиться плести з лози. Мати щиро радіє, адже бачить власне творче продовження у своїй донечці.
– Олесічка з дитинства у нас була хворобливою, в три місяці їй зробили операцію на животику, пізніше – ще три операції у Вінниці. Ми мусимо постійно вживати ліки та дотримуватися спеціальних дієт. Але не зважаючи на це все, дитина дуже активна, намагається займатися танцями й добре навчатись, – каже Ганна. – Донька дуже хоче робити все, що й мама робить. Змалечку сідала біля мене, й потроху почала вишивати, спочатку серветки, а пізніше – ікони. Пам'ятаю, купили швейну машинку, то відразу почала вчитися на ній щось шити. А ще дуже любить випікати пряники, торти. І не тільки для себе, а й на виставки.
На сьогодні в Олесі вже є більше семи картин, в кожну з яких дівчинка «вкладала душу». Кожну дівчинка вишиває більше півроку. За досить короткий час вона вже встигла взяти участь у декількох конкурсах та виставках.
– Першою вишила ікону Божої Матері бісером. Вчила вишивати мене мама, нещодавно вишила для неї на День народження зимовий пейзаж. Я радію, коли людям подобаються мої роботи, вони завжди хвалять мене, бажають й надалі розвиватися. Це спонукає мене більше працювати, – говорить Леся Дзвониська.
Нагадаємо, що у Теплицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, що у Вінницькій області, відкрили спеціальний клас для дітей з особливими потребами. Наразі у школі навчається 17 діток із інвалідністю. Тому торік школа взяла участь у 14 обласному конкурсі проектів розвитку територіальних громад, завдяки чому отримала кошти на оснащення спеціалізованої сенсорної кімнати.
Фото надані Ганною Дзвониською
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter