У Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені К. А. Тімірязєва зберігається близько 40 тисяч видань з різних галузей знань латиною, українською, російською, польською, англійською, французькою, німецькою мовами. Кореспондентка Vlasno.info поспілкувалася із провідним фахівцем відділу рідкісних і цінних видань Тетяною Марчук та дізнавалася скільки років найстаршій книзі у Вінниці та які є унікальними.

Окрасою і гордістю фонду «Тімірязєвки» є найстаріша книга – «Світова хроніка» німецького історика Гартмана Шеделя. Це великоформатне, ілюстроване видання вийшло друком 1493 році у Нюрнберзі. Воно містить спрощений переказ біблійних сюжетів, описи багатьох західноєвропейських міст; автор дає характеристики славнозвісних королів, римських пап, античних і християнських письменників, розповідає про їх діяльність, відзначає видатні події та інше.

– Ця раритетна книга є унікальною та рідкісною, тому що наразі зі 1500 примірників збереглося близько 400 латинських і 300 німецьких примірників. У 15 столітті «Світова хроніка» була найдорожчою і найціннішою, вона є пам'яткою світового значення. Книга входила в коло інтересів подільської інтелігенції та духовенства: юристів, педагогів, лікарів, інженерів, музикантів, військових, агрономів, – розповідає пані Тетяна.

До Подільського краю завжди була прикута увага іноземних істориків, мандрівників, письменників, котрі залишили про нього цінні і багатогранні свідчення. Одна з них – «Sarmatiae Europeae descriptio» (1581 року) – важливе історичне джерело та пам'ятка європейської історіографії ХVІ–ХVІІ століття. Автор книги – Олександер Гваньїні – італієць за походженням, військовий діяч Речі Посполитої, офіцер, письменник, історик. Представник італійського шляхетського роду Ріццоні. У ній він описував терени Речі Посполитої та сусідніх земель, а також подавався життєпис польських королів. Окремий розділ книги присвячений землям Русі-України.

З великим захопленням автор описує Подільський край: «дуже великий,... поля і луки там родючі напрочуд, а з трави ледве побачиш роги вола... Ліси дуже багаті на мед і пасіки, скрізь у дуплястих деревах і пнях повно бджіл, котрі накопичують там мед. Великі стада і зграї різних тварин і птахів дуже полюбляють цю країну...».

«Sarmatiae Europeae descriptio» належала колись Юзефу Анджею Залуському (1702–1774), одному із засновників публічної бібліотеки у Варшаві, підтвердженням чого є його екслібрис у вигляді штампу.

Про наші подільські землі йдеться в праці французького військового інженера і картографа 17 століття Гійома де Боплана «Описание Украины» (1832), який очолював будівництво нового замку у м. Бар і був одним з перших авторів мапи Поділля (17 ст.)

– Джованні Ботеро (1533–1517), який жив і працював в Італії на зламі XVI–XVII ст., залишив по собі чималу творчу спадщину. Його численні праці з історії, географії, урбаністики, права привертали до себе велику увагу сучасників і неодноразово видавалися. Так, наприклад, значною популярністю користувалася праця («Della ragion di Stato» («Державне благо» (1585), в якій він вперше вжив термін "державний інтерес", який використовують і сьогодні. Але найбільш популярним з усіх творів італійського гуманіста був історико-географічний трактат «Універсальні реляції» (1613), наявний у бібліотеці. Цікавим є той факт, що на сторінках трактату ми знаходимо багато цінних відомостей про українські землі, а також про наш Подільський край, – зауважує провідний бібліограф.

Терени Поділля описані у працях поляків-земляків А. Пшездзецького «Podole, Wołyń, Ukraina. Obrazy miejsc i czasów» (1841), В. Марчинського «Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie gebernii Podolskiey» (1822), А. Яблоновського «Wollyn, Podole i Rus Czerwona» (1911) та інші.

У відділі рідкісних і цінних видань зберігається невелика за своєю чисельністю колекція Святого Письма (понад 20 видань), що виходили впродовж п'яти століть у європейських країнах, різними мовами і шрифтами, у різних форматах й оформленні. Ці книги були надбанням різних релігійних конфесій (православної, католицької, протестантської). Більшість із них походять з націоналізованих у 1920 р. бібліотек.

– Найдавніше видання Біблії, що зберігається у фондах відділу, датовано 1577 р. і вийшло у Кракові польською мовою. Готував, корегував до друку це видання краківський проповідник Ян Леополіта, справжнє його ім'я Ян Ніч, а псевдонім Leopolita означає, що він львів'янин. Тому це видання й відоме під назвою «Біблія Леополіти».

Викличе інтерес англомовна версія Біблії 1611 року, так звана Біблія короля Якова – найпоширеніша англомовна версія Святого Письма. Надрукована у Лондоні в типографії Роберта Баркера. Переклад Святого Письма був здійснений за вказівкою англійського короля Якова І (1566–1625). Він призначив перекладачів – «мужів учених, числом п'ятдесят чотири (членів англіканської церкви»), які були розбиті на чотири групи, кожна з них взяла собі частину Біблії. Робота тривала сім років – з 1604 по 1611 років.

Наступне унікальне видання – факсиміле «Реймського Євангелія», рукописної книги, що була у бібліотеці Ярослава Мудрого, а сьогодні належить Франції. У 1048 р. в Софійському соборі князь Ярослав через послів французького короля Генріха І дав згоду на його шлюб зі своєю улюбленою донькою Анною.

– За давніми переказами, разом з посагом майбутня королева взяла з собою книги з батькової бібліотеки, зокрема, майстерно виконане Євангеліє. Під час урочистої церемонії вінчання, яке відбулося в Реймсі, Анна Ярославна поклала на вівтар собору книгу, написану старослов'янською мовою. Відтоді впродовж багатьох століть, від Філіппа І (сина Анни) до Людовіка XIV, всі французькі королі, вступаючи на престол, присягали на київському Євангелії. Завдяки факсиміле європейський світ ознайомився з давньоруською пам'яткою. В наш час рукописне Євангеліє зберігається у Реймській міській бібліотеці, – зауважує пані Тетяна.

Цікавість викликає рукописний журнал "Реаліст", який готували учні Вінницького реального училища. Матеріали журналу різноманітні – це вірші, оповідання, роздуми, молитви, навіть наукові публікації. Зазвичай номер виходив, коли коли накопичувався певний матеріал. "Реаліст" виходив щоразу з новим колективом укладачів, у 1908, 1910, 1911,1917 роках. Кожен номер починався з вступної стаття укладачів, яка розкривала різні сторони підготовки і виходу журналу. Як розповідали укладачі журналу, головна потреба видавати такий журнал виникла через одноманітне учнівське життя.

– На сторінках видання знаходимо публікацію "Винница в мире великих". Її автор Ф.Толкач стверджує, що Вінниця досить відома в Російській імперії. Тут жив відомий хірург Микола Іванович Пирогов; російський поет Микола Олександрович Некрасов (народився в м. Немирів); тут жив і похований брат байкара Івана Андрійовича Крилова – Лев Андрійович, – повідомляє провідний бібліограф відділу рідкісних і цінних видань ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва Тетяна Марчук.

Читайте також: На Вінниччині селянин надихає місцевих жителів на відновлення палацу.

Фото: Наталя Притуляк