У Вінницької письменниці Наталки Доляк вийшов новий детективний роман "На сьомому небі". Книга розповідає про загадкові вбивства на вінницькому телеканалі. Головна героїня історії - Зоя Кирпач, вже знайома читачам за романом "Шикарне життя у Вупперталі".

За сюжетом, після розслідування загадкових вбивств у німецькому містечку, Зоя повертається до України та влаштовується працювати на телестудію у Вінниці та "вляпується" у вир нових пригод.

"Телевиробничі будні хоч і дають змогу доторкнутися до творення такої захопливої екранної магії, але все ж виявляються дуже подібними на будні в інших сферах. Аж поки одного дня у студії не знаходять тіло однієї зі співробітниць каналу... Ставши однією з підозрюваних, Зоя береться за власне розслідування, щоб довести свою невинуватість, знайти вбивцю, а заразом і довідатись, наскільки глибоким може бути навіть «Сьоме небо»", - йдеться в анотації до роману.

Про своє нове творіння Наталка Доляк поспілкувалася із кореспондентом Vlasno.info.

Свою героїню ви «відправили» працювати на вінницьке телебачення. Відомо, що ви й самі працювали на місцевому ТБ. Чи означає це, що Зоя Кирпач в чомусь є вашим альтер-его? Чи описані в романі якісь реальні «фішки» місцевого ТБ, чи переказані певною мірою історії з вашого особистого досвіду?

"Я працювала не на одному вінницькому телебаченні. Відтак, те, що моя героїня бачить на «своїй роботі» можна назвати «збірним образом» різних теле-студій. Щодо альтер-его героїні, то практично всі герої моїх книжок – це тою чи іншою мірою - я. Адже письменник, якщо він не фантаст, опирається на власний досвід. Проте, те, що відбувається із Зоєю Кирпач на «Сьомому небі», від «А» до «Я» вигадка. Хотілося б повідомити читачам, що насправді наше місто спокійне й тихе, такого, щоб аж так багато вбивств та ще й в одному місці – це суто художній прийом у стилі Агати Крісті. Жанр зобов'язує, так би мовити. А от «кухня» телебачення – не вигадка. Але й не документальна проза. Це так само художні інтерпретації авторки. Я завжди перед тим, як писати книжку, ставлю собі питання: що було б якби хтось опинився там-то і там-то. І тоді творча уява починає прокручувати кіно. Мені лишається тільки записувати все, що бачу".

Якими епітетами ви «нагородили» би Зою? Чим вона та її пригоди захоплюють читача?

"Вона кмітлива, безстрашна, дещо незібрана і не надто переймається побутом, але їй це й не потрібно. Вона весь час щось шукає, така неспокійна натура. А ще, вона спостережлива і любить спілкуватись з людьми. Мені вона симпатична. Але цю історію рухає не лише Зоя. Там дуже багато прекрасних персонажів, прототипами яких є мої друзі, які працюють на телебаченні. Наголошую – це прототипи, тобто ніхто з моїх друзів нікого не вбивав чи не вів себе так, як змальовано в книзі. Але коли я виписувала цих персонажів, тримала в уяві саме цих людей. Отже, можливо, хтось себе упізнає за якимись ознаками. Є й абсолютно видумані персонажі, які «самі влізли в текст".

Наскільки сильно атмосферно, стилістично, жанрово, «На сьомому небі» відрізняється від «Шикарного життя...»? Чи змінилась сама головна героїня з часів першої книги?

Зоя не змінилась, адже від подій попередньої книги минуло від сили два-три роки. Щодо стилістичних чи атмосферних змін я нічого не можу сказати. У мене, як у тієї, що писала, вже «замилилось око», тим більше я не перечитую виданих книжок і чесно кажучи вже забула, як там в «Шикарному житті» все відбувалось у плані атмосфери та стилю. Жанрово не змінилося нічого, я так як і в першій книзі намагалася втриматись у жанрі детективу, писаного в іронічній манері. Прошу не плутати з таким жанром, як іронічний детектив, що є по суті пародією на справжній детектив. Моя історія вповні заплутана, з підступними вбивствами, але написана в легкій, іронічній манері. Принаймні мені так здається.

«На сьомому небі варто читати, тому що?..»

Я б перефразувала: На Сьомому небі варто читати тому, ХТО... любить детективи і особливо любить детективи, які можна прочитати за день-два: легкі, з психологічним другим дном та закрученим сюжетом.

Продовження пригод Зої буде?

Буде. І вже дописаний наступний роман. Відлежиться і я приступлю до редагування. Дія відбуватиметься... ні, не так... Зою занесе цього разу... ні, поки що не відкриватиму інтригу. Занесе Зою у дуже незвичне місце, де когось уб'ють... Бо що ж це за детектив, якщо нікого не вбивають?

У крамницях "На сьомому небі" поки що немає, але скоро книга займе своє почесне місце на полицях. Поки що її можна замовити на сайті видавництва.