На 40 день після Різдва ми відзначаємо Стрітення Господнє у пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа після його народження.

Свято стародавнє, адже відзначати його почали ще у V столітті.

Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести у жертву до святині однорічне ягня, голуба чи горлицю. Після цього жінка вважалася очищеною.

За язичництва у цей день освячували вогонь, з приходом християнства і донині освячують свічки, які зберігають на покуті чи вплітали у дідухи. За народним повір'ям, такі свічки мають виняткову силу: оберігають оселю від природних стихій, ниву — від граду, а членів родини — від лихого ока. Такі свічки у народі часто називають "громовими", а влітку, коли гроза та гримить, їх запалюють, аби спинити стихію.

Свічку запалювали і тоді, коли людину схопить епілепсія, коли в селі пожежа чи коли у породіллі виникли проблеми при пологах.

Крім того, у цей день святять воду. У давнину стрітенську воду збирали з бурульок та додавали до води з колодязя — вона, за віруваннями, після цього ставала цілющою. Така вода лікує рани та внутрішні захворювання, рятує від злого ока. Нею ж окроплювали воїнів перед походом на війну, а пасічники окроплюють вулики навесні та стайні від відьом, щоб "не виссали з корови молока", а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько.

Не обходиться на Стрітення і без прикмет: ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл, якщо відлига — то буде пізня весна.

У цей день також ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір: якщо ранком на ній збереться роса – буде врожай.

Фото: klyuch.com.ua