У футбол Юлія Полотняна прийшла у вересні 2016 року в дев'ять років. Дівчинка успішно грає за вінницьку команду хлопчиків, де є нападником.

Кореспондент Vlasno.info зустрівся з Юлією перед початком ігор у Міжобласному футбольному турнірі команд хлопчиків молодшого шкільного віку, який розпочався третього січня у Палаці дітей та юнацтва, і розпитав, як їй вдається бути «своїм хлопцем» в команді.

– Юліє, ти навчаєшся у школі №3, що у центрі міста, а футболом займаєшся у школі №16. Як це розуміти? І чому саме футбол, адже це не дуже безпечний вид спорту? І як потрапила у команду хлопчиків?

– Мене ніхто не спонукав до футболу, це – мій особистий вибір. Раніше я займалася в секції волейболу, але, коли придивилася до гри у футбол, зрозуміла, що це моє, мій вид спорту. Мені дуже подобається футбол. Я отримує справжнє задоволення, коли забиваю голи. Для мене інші види спорту якісь не ті. А у футболі водночас і бігаєш, і граєш. А виступаю я у команді хлопчиків через те, що у школі №16 проводяться тренування футбольної команди хлопчиків від ДЮСШ «ТЕМП», що у Тяжилові, а туди далеченько їздити. В школі №16 немає дівочої команди, і я щиро дякую своєму тренерові Юліану Мисаку за те, що він взяв мене у команду хлопців. Мама Наталя Олександрівна із розумінням ставиться до мого футболу і підтримає мене.

– Ти виходиш на матч у стартовому складі команди, чи граєш на заміні з лави запасних?

– Ні. Здебільшого я граю в основі команди.

– Чи є якісь проблеми зі звичайним спортивним побутом, зокрема, з роздягальнею?

– Поки немає. Я швиденько, відвертаючись, переодягаюсь.


– Як хлопчики у класі і у команді до тебе ставляться?

– Тут теж немає проблеми. В команді дуже добре, а в класі деякі навіть трошки мене бояться.

– А на футбольному майданчику гравці команд противника як реагують?

– Всі знають, що я можу сама добре «віддячити», якщо щось не так.

– Які шкільні предмети тобі до вподоби і як, взагалі, йде навчання у школі?

– Мені по душі математика і англійська мова. А, взагалі, проблем з навчанням у школі в мене немає - вчуся добре. Та й вчителі із розумінням ставляться до мого захоплення футболом.

– У дорослому житті доведеться знаходити баланс між захопленням і майбутньою спеціальністю і визначатися з фахом, чи не так?

– Згодна, так. Хоча наразі ще рано конкретно вирішувати, і я лише орієнтовно визначилася – хочу стати футболістом чи працювати у сфері футболу, або стати вчителем англійської мови, або якимось чином поєднувати це.

Щасти тобі, Юліє!

Фото Володимира Ковиліна