39-річний вінничанин Костянтин Ільніцький став срібним призером чемпіонату України серед спортсменів з інвалідністю по зору. Ці змагання проходили 3-4 березня в Рівному, повідомляє Vlasno.info.

Стартували 56 борців з практично всіх регіонів України. Тотально незрячий кандидат у майстри спорту України Костянтин Ільніцький вдало боровся у престижній ваговій категорії до 90 кг. В інтерв'ю він розказав про свій виступ на чемпіонаті так поділився секретом, як перемагає борців, які частково бачать.

– В перших поєдинках я здолав дзюдоїстів Ужгорода, Луцька і Тернополя. Вигравав іпоном – це чиста перемога, на кшталт нокауту в боксі. Поступився в фіналі за очками – майстру спорту міжнародного класу, неодноразовому чемпіону України та призеру Європи, інваліду другої групи по зору Едуарду Тропінову. Він уродженець Донецька, який нині мешкає в столиці, – розпочинає розповідь вінничанин.

– Костянтине, Едуард Тропінов – Ваш багаторічний головний суперник у ваговій категорії?

– На чемпіонаті України 2016 року я також здобув срібло, а торік програв саме Едуарду Тропінову. Цей спортсмен – інвалід по зору другої групи (приміром, він може читати збільшений текст), а я тотально незрячий. Едуард Тропінов бачить на килимі, куди рухається суперник. А у мене навіть немає світовідчуття. Тому тягатися з такими опонентами непросто.

– За підсумками чемпіонату країни ви здобули путівку на міжнародні змагання?

– Перші номера збірної, тобто чемпіони України, за рахунок Українського центру «Інваспорт» і профільного Міністерства. візьмуть участь на чемпіонаті світу, що пройде у Лісабоні (Португалія) в листопаді 2018 року, А віце-чемпіони мають таке право – в разі підтримки місцевої влади.

– Взагалі є якась матеріальна підтримка у незрячих та слабозорих дзюдоїстів Вінниччини?

– Ми щиро вдячні за підтримку обласного підрозділу спортивної федерації незрячих президенту спортивної федерації незрячих України Любові Жильцовій, заступнику Вінницького міського голови Галині Якубович, голові спорткомітету Вінницької міської ради Сергію Краєвському і гендиректору Вінницької транспортної компанії Михайлу Луценку

– Скільки років займаєтеся дзюдо? Поінформуйте про свою спортивну кар'єру.

– Боротьбою на аматорському рівні займався в дитинстві. Я входив до збірної училища з самбо. Працював у правоохоронних органах і водночас підтримував спортивну форму. Професійно став займатися дзюдо тоді, коли осліп. В складі збірної Вінниччини з дзюдо серед незрячих перебуваю з 2015 року. Був і залишаюся кандидатом до національної збірної України з дзюдо серед спортсменів з вадами зору.

– Чим відрізняються на килимі відчуття зрячого і незрячого борця?

– Різниця є разючою. Зрячий знає, куди рухається суперник, як у нього розташовані ноги. Тому він може вдало виконувати підсічки. Я все це маю прораховувати і діяти практично навмання. Атакую, коли точно знаю, що опонент поруч, і запланований прийом повинен вийти.

– Яку тактику використовуєте проти опонентів, які частково бачать?

– Дію на контратаках. Ця тактика є доволі ефективною. Коли суперник проводить прийом, ти вже точно знаєш, де він перебуває, в якому становищі його ноги.

– Переважно боретеся з тотально незрячими?

– Навпаки. Тотально незрячих у дзюдо – одиниці. Переважно моїми суперниками є інваліди другої групи по зору.

– Чи займаєтеся, окрім спорту?

– Не обмежуюся участю у змаганнях. Працюю у Вінницькому УТОС. Також є активістом громадської організації «Батьківщина молода» і керівником відокремленого обласного підрозділу спортивної федерації незрячих України. Ця організація розвиває не лише дзюдо, але й шашки, шахи, голбол (гра з м'ячем, в середині якого є дзвіночок), легку атлетику тощо.

Фото надані Костянтином Ільницьким