Збірна України з футболу серед лікарів старше 45 років стала чемпіоном світу. Турнір, в якому взяли участь 8 команд з різних куточків світу, пройшов у Каліфорнії, в місті Лонг Біч.

На шляху до перемоги жовто-сині зіграли в нічию зі збірними США (3:3) та Бразилії (4:4), розгромили Велику Британію та Литву (6:1 в обох матчах), і мінімально обіграли об'єднану російсько-угорську команду (4:3).

У складі вітчизняної команди був і один вінничанин – п'ятидесятитрьохрічний лікар-невролог Віктор Колодько. Vlasno.info поспілкувалося з медиком-футболістом і дізналося про нюанси українського тріумфу.

Як виник ваш колектив та як давно він існує?

– Наша команда зібралася під егідою УФАМ (Українська Футбольна Асоціація Медиків – Vlasno.info). Взагалі українська збірна вже три роки виступає на подібних змаганнях, проте в категорії для спортсменів, старших за 45 років, ми були представленні вперше. Це був дебют, який одразу ж приніс великий успіх. Змагання проходили за міні-футбольними правилами, я грав на лівому фланзі.



Що привело вас до команди, як ви про неї дізналися?

– Приєднатися до команди мені запропонував наш тренер Ігор Боровик. Ми з ним давні інститутські друзі, грали разом ще в ті далекі часи. Брали участь в інститутських, міських, обласних турнірах.


Яким чином проходила підготовка збірної до турніру?

– Збірна складається з лікарів з Тернополя, Києва, Львова, Одеси, Франківська, Чернівців, тому зібратися задля проведення підготовки було важко. Почали спільні тренування за 5 днів до початку турніру, коли з'їхалися в Каліфорнії. За цей час і зігралися.


Чи підтримувала вас місцева українська діаспора?

– Так, діаспора, що виявилася доволі чисельною, гарно підтримувала нас на стадіоні. Для них ми були як посланники з Батьківщини. Нам в свою чергу було приємно бачити земляків на американській землі. Також потужну підтримку (не враховуючи американців), мали бразильці, німці та колумбійці.


Який матч, на ваш погляд, видався найскладнішим?

– Складно було грати проти господарів – США. В них була гарна підтримка і довга лава запасних. Потім, коли ми побачили, що досить гарно виступаємо на груповому етапі та зрозуміли, що цілком можемо зазіхнути на перемогу, все пішло якось легше. А найважчим матчем був фінал, у якому нам протистояла об'єднана російсько-угорська збірна.


Після турніру ви продовжили спілкування з членами команди?

– Звичайно, ми підтримуємо стосунки один з одним. Зараз літо, і можливо ми влаштуємо декілька маленьких товариських турнірів. Наступного року чемпіонат світу серед медиків-ветеранів відбудеться в Барселоні, і ми плануємо спробувати на ньому свої сили. Тож команда обов'язково житиме, можливо тільки трохи зміниться її склад.


Що ви, як переможці, отримали в нагороду?

– Це все-таки аматорський турнір, тому призового фонду не було. Ми отримали кубок переможців. Зараз він знаходиться в УФАМ.
Що б ви назвали найяскравішим моментом турніру?

Було приємно усвідомлювати, що збірна України стала чемпіоном світу з футболу, хоч і серед медиків. Неймовірні відчуття виникли, коли по закінченню фінального матчу на стадіоні заграв гімн нашої країни.

Зазначимо, що за океан лікарі відправлялися цілком за свій рахунок. Держава та МОЗ не допомагали лікарям боротися за імідж України.


Фото з сайту Української футбольної асоціації медиків, головне фото Олександра Сашньова