До редакції газети «Правди сила» читачі пишуть листи про проблеми, які їх хвилюють. Цього разу ми отримали листа від людей, яким довелося лікувати дитину у Вінницькій обласній інфекційній лікарні. Читачка, яка є державним службовцем, а тому боїться називати своє ім'я, скаржиться на умови, в яких перебувають маленькі пацієнти. Жінка дивується: куди діваються гроші з благодійних внесків, які беруть з кожного, хто приходить до медзакладу, адже на них можна забезпечити комфорт у палатах.

«Апогей злочинного та цинічного викачування готівки з громадян – це існування «благодійних» фондів, які «обслуговують» медицину. 100 гривень — і тобі після прибуття в стаціонар дадуть клаптик паперу з краєчком червоної печатки «благодійного фонду». Чому після прибуття? Тому, що при виписці вже ніхто не заплатить, бо все витрачено на «безкоштовне» лікування. Невже цій багнюці не буде кінця?
Вінницька обласна дитяча інфекційна лікарня розташована в приміщенні розміром з невеличку сільську ферму — «аж» два поверхи. Обласна!!! Душогубка неймовірна – по 12 осіб у палаті (мами з дітьми). Крик і плач цілодобовий, бо це хворі діти. Прохід між ліжками — 30 сантиметрів. Повітря відсутнє, бо немає вентиляції. Матраци на ліжках у поліетиленових пакетах – це за якими санітарними нормами? Ну, тут персонал можна зрозуміти: «благодійники» матраци купують раз на тридцять років. Запах у палаті відповідний. Ремонт – тільки коридор і функціональні приміщення, палати ж і санвузли в них у первозданному стані. До цього додайте ще зграї студентів з нескінченними запитаннями для курсової роботи. Так, є дві палати платні – 150 гривень за добу. Як у них потрапити, не зрозуміло, на запитання чи є в них вільні місця, медсестра відповіла: «Немає, я не знаю — домовляйтеся з лікарем». 18 годин там витримала моя донька з онуком і напівживих від втоми й морального виснаження, під розписку, я їх забрала додому. Дитина після цього спала 12 годин, не прокидаючись – це вперше в житті.
Хоч би одне владне чиновницьке рило замкнути там на одну добу з піврічною хворою дитиною, щоб воно зрозуміло, куди потрібно спрямовувати благодійну готівку, бо ми всі чудово знаємо, куди вона безкарно спрямовується. Навіть медичному персоналу там потрібно нагороди давати за роботу в таких умовах. Ганьба ненажерливій, очманілій владі, а нам за те, що терпимо й мовчки їй платимо, бо заклопотані здоров'ям дітей. Це коротко й лаконічно. Здоров'я вам, вінничани.
Бабуся-державний службовець, якому новітня «очищена» влада законодавчо заборонила висловлювати будь-яку невдоволеність її «праведними» діями».

Цей лист ми показали головному лікарю Вінницької обласної клінічної дитячої інфекційної лікарні Людмилі Бровінській та попросили її прокоментувати.

– Мене дуже ображають такі листи, оскільки відколи я прийшла на роботу в цю лікарню, то вона повністю змінилась й оновилась. П'ять років тому мене із Центру матері та дитини перевели на керівну посаду у Вінницьку обласну клінічну дитячу інфекційну лікарню. Від того, що я побачила перед собою, був жах та розпач – поцвіла стеля та стіни, величезні дірки в лінолеумі, що від цвілі розпадався на очах, іржа у ванній та просто нелюдські умови, від яких переймає подих. На вулицях були повністю повалені підмурки й сходи, дірки на яких ми прикривали квітами в горщиках. Тоді я почала шукати благодійників та спонсорів, які б мали змогу нам якось допомогти, – каже Людмила Бровінська. – Тоді й почали вводити благодійні внески, які повністю йдуть на ремонтні роботи закладу. Жодної копійки лікарі не беруть у руки. Усі внески люди перераховують на рахунок лікарні, а далі гроші йдуть на її потреби. Я можу прозвітувати за кожну отриману копійку. Усі звіти в нас зберігаються ще з 2012 року: хто, коли, скільки пожертвував, і на що витратили ці кошти.

Головна лікарка каже, що в закладі немає сталої суми благодійного внеску чи ціни платної палати – кожен дає стільки, скільки може, оскільки державних коштів не вистачає. Цього року з державного бюджету на утримання лікарні виділили всього вісім мільйонів гривень, 60% з яких йдуть на виплати заробітної плати, решта — на ліки та харчування.

– За ці роки вся клініка повністю оновилася за кошти людей, які тут лікувались. Є навіть такі вдячні пацієнти, що допомагають не лише копійчиною, а й робочою силою. Дуже добре пам'ятаю, як одна сім'я фермерів після того, як у нас лікувалась їхня дитина, вирішили зробити повністю ремонт в одній з палат. Зараз один батько захотів купити дітям у реанімацію новенькі функціональні ліжечка, на днях має їх привезти, – каже Людмила Михайлівна. – У нас 16 палат, у кожній з яких сьогодні стоять новенькі ліжка, матраци, тумбочки. У 12-ти палатах повністю зроблений євроремонт та оновлені ванні кімнати. Повністю відремонтоване приймальне відділення. І до сьогодні ремонтні роботи постійно потрошки просуваються. На рахунок плівки на матрацах, то можу сказати на свій захист, що вона повинна бути, оскільки згідно із законом, після кожного інфекційного хворого медсестра повинна обробити ліжко дезінфекційним розчином, аби вбити всі бактерії. Якби ліжка не були обмотані плівкою, матраци доводилося б викидати.

Лікарня, що обслуговує всю Вінницьку область, має площу лише 0,17 гектара землі й розрахована всього на 60 місць. Щороку в медзакладі лікується понад чотири тисячі пацієнтів, ще п'ять тисяч людей отримують консультації. Коли відбувається спалах якоїсь інфекції, додаткові ліжка доставляють у кабінети та кафедри, щоб хворі не лежали в коридорах. У лабораторії лише один холодильник, тому деяке лікарське спорядження зберігають у холодильнику в головного лікаря.

Наталя Коханчук

– Лежимо тут разом з трирічною донечкою тиждень. Трохи було легше, але сьогодні знову в дитини почались діарея та блювота. У палатах дуже тепло, навіть вікна відкриваємо, щоб провітрити палату. Умови чудові, лише трохи парить клейонка, але ми розуміємо, що вона має бути, – каже матір хворої дитини Наталія Коханчук.

У 2016 році на рахунок лікарні перерахували 733 тисячі благодійних внесків від пацієнтів. По всій лікарні стоять відеокамери, які ведуть запис всіх дій лікарів та хворих. Якщо хтось із пацієнтів не задоволений та пише скаргу, то на захист своєї лікарні головний лікар може відкрити й подивитися запис тієї чи іншої ситуації.

Фото Мирослави Слободянюк