Вінничанка Леся Коваленко потерпає від агресивності батька, однак, запевняє, вплинути на нього не може жодна організація: ні соціальні служби, ні правоохоронні, повідомляє Vlasno.info.

Жінка звернулася до журналістів, сподіваючись, що це допоможе знайти управу родича. Крім того, каже, хоче надихнути інших жінок, щоб ті не боялись говорити про домашнє насилля. За словами Лесі, наразі її найбільше хвилює те, що вона не може захистити двох свої доньок. Адже вони щодня стають свідками домашнього насильства.

– Куди я тільки не зверталася і скільки людей не задіяла у цьому питанні – жодна інстанція не може допомогти мені, – каже жінка.

Насилля бачила з дитинства

Леся – жертва насилля з дитинства. Чи не щодня їй доводилось бачити, як батько морально та фізично знущається з матері. А та у свою чергу не наважувалась розповісти комусь про це, тим більше, звернутись до правоохоронців.

– Я жила в ті часи, коли побиття жінки вважалося нормою. Захистити себе вона не могла. Її постійно принижували і били. На жаль, вона була морально слабкою, тому не могла зихистити ні себе, ні мене. І якби хтось із соціальних служб сам був свідком насильства, то ніколи б не зміг сказати мені, як матері, що дитина, яка є свідком насилля, – не є жертвою, – розповідає Леся.

Леся Коваленко (справа)

Тепер у Лесі власні діти, однак тиранії у своєму житті вона позбутися не змогла, оскільки змушена жити з батьком в одній квартирі. Коли проходила приватизація, він зажадав одну кімнату собі у власність. В результаті у трикімнатній квартирі тепер живуть Леся з дітьми, її мати та батько.

– Через алкоголізм свідомість батька повністю зруйнувалася і він уже не є нормальною людиною. І перше, з чим я стикнулася: у нашій державі неможливо довести, що людина є психічно хворою або алкоголіком. Немає жодного права, щоб алкоголіка примусити здати аналізи і лікуватися. Усі права лише у нього. Мої діти кожного дня страждають від того, що бачать, як мене б'ють, – плаче жінка.

Виїхати з квартири Леся не може, бо немає достатньо коштів. Зараз перебуває у декретній відпустці з другою донькою. Окрім того, із собою потрібно буде забирати і хвору матір.

– Все, що мені пропонують: "Втікайте. Залишіть йому квартиру і втікайте". Ми не можемо його покласти на лікування, бо він, звичайно не погоджується, а примусово – не дозволяє закон. Тобто держава дає повноправ'я психічно хворим алкоголікам, а у дітей – жодних прав. Мої діти не мають права на спокій і нормальний розвиток. Нам доводиться закриватися у кімнаті, щоб сховатися від батька. Старша донька не може вийти у школу. Молодшу я не можу відвести у садочок, бо не знаю, чи зможу повернутися назад у свою квартиру, – роповідає реалії свого життя вінничанка.

Поліція приїжджає, але допомогти не може

Тиранія батька відносно Лесі почалася близько трьох місяців тому. До того, він її не займав, зосередившись на матері. За цей час жінка постійно викликала поліцію, однак допомогти їй правоохоронці не можуть.

– Поліція у мене була разів із двадцять. Хлопці приїжджають і коли бачать цю картину: дід не при собі, діти ховаються під ліжком, то хочуть допомогти. Але кажуть: ми не маємо права його забрати. Хіба на три години, але у нас немає куди можна було б його посадити, – описує Леся.

Нарешті після кількох повторних звернень до дільничного, він дав припис, за яким чоловіка мають за рішенням суду посадити на чотири доби.

– І ось припис є, але я чекаю уже другий тиждень, щоб батька забрали. Відповідь одна: нема документів, ще не прийшли. А за цих десять днів він мене знову побив. Ще у минулу п'ятницю у мене було волосся до плечей. Зараз – бачите мою зачіску. Мене просто товкли об стіну головою. Товкли так, що коси збилися в гніздо, яке просто довелось повністю відрізати. І це зробив рідний батько на очах в дитини, яка стає підлітком. Завдяки тільки їй, він мене не вбив, бо донька повисла у діда на шиї і кричала: "не чіпай маму", – пригадує жінка.

При цьому поліція не може порушити справу за статтею "Замах на вбивство", бо це можливо лише тоді, коли важкі тілесні ушкодження – струс мозку або зламані частини тіла. Якщо наявні легкі тілесні ушкодження, насильнику загрожує лише штраф.

Лікарі безсилі

Леся розповідає, що намагалася покласти батька в лікарню на обстеження, проте зробити це їй не вдалось.

– Отримала направлення від дільничного лікаря і прийшла до завідуючої однієї з психіатричних поліклінік. Вона мені сказала: а чого ви до мене прийшли? Ви повинні самі його привезти сюди, ми встановимо діагноз. Якщо він підтверджується, ми залишаємо його лікуватися. Якщо ж ні, або наступного дня йому стає краще, він пише розписку і виходить з лікарні. Але якщо психіатричне захворювання є вторинним, тобто наслідком алкоголізму, тут жодної зачіпки, яка давала б право направити його на лікування, немає, – пояснила вінничанка.

За словами керівника громадської організації "Феміністичне об'єднання "Прогресивні жінки" Наталії Козлової, кожна четверта жінка в Україні потерпає від домашнього насильства.

І, на жаль, закони про психіатрію, про наркологічну допомогу дійсно виписані так, що людину не можна госпіталізувати примусово.

Наталя Козлова

– Я була у складі комплексної комісії, яка виїжджала до Лесі додому. Насильника вдома ми не застали. Але от сидимо ми усі там: я, представники поліції, соціальної служби, міського управління у справах сім'ї та молоді, служби у справах дітей і лікарка. Леся нам розповідає черговий випадок, що стався, коли її майже не вбили. І ми усі розвели руками. Представник соціальної служби лише сказав, що вони можуть на час лікування Лесі забрати дітей у притулок, – розповідає активістка.

Як розповів працівник Центру соціальних служб сім'ї дітей та молоді Євген Козлов у цій ситуації він справді зіткнувся правовою колізією, коли його функції занадто обмежені.

– Коли до нас поступають звернення про насилля у сім'ї, ми маємо право тільки здійснити виїзд і попередити про цей випадок поліцію і Департамент соціальної політики і службу у справах дітей. Все, що ми можемо зробити, – надавати консультації цій родині. Звести їх з юристами чи громадськими активістами, - каже посадовець.

Євген Козлов

Керівник центру безоплатної вторинної правової допомоги Лариса Пікановська визнає: насилля у сім'ї справді довести дуже важко. Адже воно відбувається за зачиненими дверима, де немає свідків. І тут має значення тільки те, наскільки жінка готова боротися далі і чи вистачить їй сили волі.

Лариса Пікановська

– В мене є досвід, коли я отримала позитивне рішення у справі, де батько знущався не лише над дружиною, а й над дитиною. І служба у справах дітей у нас була стороною у справі. Але тоді ситуація була така, що квартира була державною і насильника ми виселили у зв'язку з неможливістю спільного проживання. Служба у справах дітей дала своє заключення, що стало дієвим аргументом. Але щоб виграти таку справу, треба серйозно працювати, мати силу волі. У даному випадку, який би адвокат не говорив, що батька можна виселити, це неправда. З власної квартири його виселити неможливо. Але можна сплатити його частку, припинити право спільної власності і щоб він пішов жити у другу свою квартиру. Але це можливо, якщо не будуть порушені його житлові права, його частка у власності є незначною і коли спільне проживання дійсно неможливе, – каже Лариса Василівна.

Ще один варіант знайти управу на домашнього тирана – зафіксувати факти прояву агресії на відео, щоб воно могло стати доказом у справі. Таку пропозицію висловив представник міжнародної антинаркотичної асоціації у Вінниці Олексій Саволюк.

Фото та відео Тамари Тисячної