Державному архіву Вінницької області потрібне приміщення під сховище

Державному архіву Вінницької області потрібне приміщення під сховище

05 січня 2015, 10:51

«Триста тисяч справ по області ми не можемо взяти на зберігання – брак місця», - директор обласного архіву Юрій Легун

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Державному архіву Вінницької області потрібне приміщення під сховище

    Додати коментар


Вже 15 років не надходять на зберігання документи до Державного архіву Вінницької області. Причина цьому – переповнені сховища та відсутність ще одного приміщення. Про ці та інші проблеми, питання, пропозиції та історії кореспондент Vlasno.info дізнавався у розмові з директором установи Юрієм Легуном.

Трохи історії

Архів – це державна бюджетна установа, структурний підрозділ обласної адміністрації, входить до державної системи архівної служби. Займається збором та збереженням документів, відбором тих, що мають історичне значення та відображають історію краю, відповідає за їхнє зберігання, створює систему ознайомлення людей з ними.

Якщо є державне життя – то має бути і архів. Традиція архівна дуже давня, й припадає на кінець XVI ст (1580 рік). Саме цим роком датується перша згадка про існування архівної системи у Вінниці та на Східному Поділлі: під час пожежі на острові Кемпа згорів дерев'яний замок, а разом із ним – архівна установа.

– Архіви – це те, що переживає історію, переживає різні режими та накопичує в собі історичні факти. Будівля архіву також приваблює історією. Це – найстаріша кам'яна споруда міста. Осередок освіти та науки краю, тут була філія бібліотеки Всеукраїнської АН, тут був кабінет вивчення Поділля, тепер – тут архів. Унікальний наш заклад досить сильною науковою складовою. У нас працюють доктори історичних наук, чотири кандидати наук. Активно співпрацюємо з науково-освітніми закладами. Найперше, із нашим педагогічним університетом. В останні роки активно змінилась політика у викладачів Інституту історії, етнології і права; вони радять студентам працювати у архівах, вчитися проводити дослідницьку роботу. Це зайвий клопіт, але ми вітаємо таку політику тому, що таким чином ми формуємо відповідне регіональне гуманітарне обличчя. – ділиться думками директор Державного архіву Вінницької області Юрій Легун.

Про бажання вінничан працювати з архівними документами

Число запитів та відвідувачів архіву – стабільне. Юрій Вікторович зазначає, що стрімкого зростання зацікавлення архівними документами немає, тому було спрощено систему доступу до документів.

– Активно займаємося електронним копіюванням. Щороку фотографуємо приблизно 250 тисяч кадрів, база даних поповнюється. Техніка виснажилася, її потрібно міняти, тому фінансові питання є важливими. Але база даних поповнюється, і це значно полегшує доступ. Зрозуміло, що якщо людина зможе отримати копію, то це набагато спрощує співпрацю архіву та пересічного вінничанина. За рахунок цього вдалося покращити обслуговування населення. – зазначає прогресивно налаштований директор установи.

Крім того, у архіві зберігаються рішення органів місцевої влади (сільрад, райрад, облрад), тому коли перед вінничанами постає питання виділення квартири, земельної ділянки, гаража – вони також звертаються за фаховою допомогою в архів.

Про зміни до бюджету та їхню користь для архіву

Фінансування закладу залежить від рішень органів влади. Одне – таких рішень – прийняття держбюджету на 2015 рік.

– Зміни до бюджетного кодексу дозволять вільно розміщувати гроші у банках та банківських установах, які у нас є на спецрахунку за рахунок довідок та копіювання. Це полегшить життя архіву та його працівників, бо нині вони – у казначействі. Гроші ми заробляємо, але використати з метою розвитку закладу ми не можемо. – констатував Юрій Легун.

«Головна нинішня проблема – це приміщення»

Доки триває державне життя області та міста – доти має працювати архів. Але перед співробітниками та керівництвом постала проблема 15-річної давності. Вона є актуальною досі та ніяк не вирішується: нове приміщення під сховища.

– Ми продовжуємо приймати документи, вони все надходять, їх багато. Всі сховища переповнені. Очевидно, потрібно міняти методику роботи, бо ті документи, які ми приймаємо, на кислотному білому папері. Друкується все лазерним принтером, що випалює сажею літери на папері. Зрозуміло, що через кілька років ми побачимо чистий аркуш паперу, все обсиплеться. Вихід тут один: електронні документи. – розповідає Юрій Вікторович.

Кроки щодо цього вже робляться. Щоправда, у столиці: у Києві створений український електронний архів як центральна установа. Вже скоро архів Вінниччини має розпочати передавати йому документи. Але там накопичуватимуться електронні копії, а від паперових носіїв нам все-одно нікуди не дітися.

– Але поки цей процес набирає обертів, наші сховища, й без того переповнені, продовжують збирати документи. Триста тисяч справ по області ми не можемо взяти на зберігання – брак місця. Тому і районні відділи, і сільради – все забито документами, які вони, згідно закону, мали би вже передати нам. У нас – документи з постійним складом перебування, і вони у нас залишаються, умовно кажучи, назавжди. – продовжує розповідь Юрій Легун.

Наразі Державний архів Вінниччини зараз ми в процесі отримання приміщення у місті під архів, яке є не в досить доброму стані.

Про найстарший документ та чим багаті фонди архіву

Найстарший документ архіву одного віку з єзуїтським орденом Вінниці, вони з'явилися у Вінниці на початку XVII ст. (1611-1613). Орієнтовно цими ж роками датується найстарший одиночний документ, що зберігається у архіві. Це – додаток до пізніших судових справ. Стосується розмежування земель навколо села Дяківці, крайнього села на кордоні з Хмельницькою областю, що також є Батьківщиною письменника Михайла Стельмаха.

Системно документи почали відкладатися тоді, коли з'явилася бюрократична система. Пов'язані ці процеси, найперше, із приходом росіян, поділом Речі Посполитої (1792 рік). Розпочали свою роботу бюрократичні інституції, повітові фонди в тому числі. Основні масиви справ належать до ХХ століття.

– Найбільший фонд нашого архіву – це справи Вінницького окружного суду в період з 1909 по 1920 роки. Залучаючи студентів-практикантів Вінницького державного педагогічного університету, ми всі описи цього фонду перевели у цифровий варіант. Наразі цю пошукову систему упорядковуємо. Думаю, що у 2015 році ми зробимо презентацію цього фонду. Людям буде набагато легше шукати інформацію про, скажімо, своїх предків. Справа корисна, думаємо реалізувати у 2015 році. – зазначив пан Юрій.

Про перспективи розвитку

Директор архіву каже, що перспективи розвитку установи видно за тими запитами, що надходять до вінничан. Аналізуючи це, доводиться говорити про позитивну динаміку, про зріст зацікавлення документами з архіву. Значно зросли запити генеалогічного характеру: люди стали більше цікавитися своїми предками та минулим роду. Тема – модна та популярна, переконаний пан Юрій.

– Але є у пошуках предків і меркантильні мотиви: карта поляка. Багато вінничан, з метою отримати цей документ, натхненно шукають у своїй родині поляків. Але переважна більшість – просто цікавиться. Цей інтерес, думаю, залишатиметься й надалі та зростатиме.

Стратегічним завданням Державного архіву Вінницької області Юрій Легун називає переведення дослідника від роботи з паперовим носієм до роботи з електронною копією.

– Вбережеться і людське здоров'я, і власне документ. Вихід в онлайн також відбувся, але після року його функціонування він був закритий з питань безпеки, бо був незахищений, а захист потребує грошей, в нас їх немає. Але потрібно до цього повертатися, розвивати бази даних, аби дослідники могли отримувати інформацію дистанційно та опрацьовувати її.

Про те, як досліджувати дерево роду

Розповів Юрій Вікторович і про те, як методично правильно дізнатися імена своїх предків. Перший крок у дослідженні генеалогії варто робити в сім'ї: переговорити з усіма найстаршими членами родини.

– Все максимально записати: хто коли народився, одружився, працював, помер. Практика свідчить, що родинна пам'ять може довести дослідника до початку ХХ століття. Це – первинна реконструкція. Далі – потрібно іти в архів. Завітати до читального залу, де працюють досвідчені фахівці, які майже щодня стикаються із такими запитами. Маємо бази даних і нашого архіву, і Хмельницького, до якого потрібно також звертатися. Алгоритм роботи із архівними справами вам пояснять працівники архіву. – дає фахові поради директор архіву.
Основні документи щодо подолян знаходяться у Вінницькому та Хмельницькому архівах. До речі, саме до Хмельницького переїхав той архів з Кам'янець-Подільського, що згорів.

Колекція метричних книг XVIII ст. є у Києві. Можна фрагментарно шукати і в Житомирі, Львові, Петербурзі, Москві, Кракові, Варшаві.

– Досліджуючи свій рід через архів можна дійти до середини XVIII століття, як свідчить мій особистий досвід. Це і підтверджується багатьма генеалогіями, які були досліджені завдяки нашому архіву. – на приховує професійної втіхи Юрій Вікторович Легун, директор Державного архіву Вінницької області.

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Також в цій категорії:  ТОЧКА ЗОРУ

  наступна публікація Децентралізацію кожен українець розуміє по-своєму

  попередня публікація Вінниця: 10 найгучніших подій 2014 року